В побудові системи управління важливу роль відіграє не тільки об'єднання функцій, але й розподіл повноважень, тобто прав на прийняття управлінських рішень. При визначенні повноважень часто доводиться коректувати початкові варіанти об'єднання функцій. Тут можуть виникнути проблеми ієрархії системи управління, децентралізації, гнучкості і т.д.
Функціональна структура організації має свої переваги і недоліки.
До переваг належать:
- високий професіоналізм персоналу;
- чітка кар'єрна перспектива;
- здатність персоналу працювати над складними спеціальними проектами;
- масштабність поглядів з питань спеціалізації;
- простота координації працівників;
- здатність конкурувати з проблем спеціалізації.
До недоліків даної структура організації належать:
- вузька спеціалізація персоналу;
- проблеми утруднення з кар'єрою;
- складність переключення на нові задачі;
- обмеженість поглядів на загальні спеціалізації;
- проблеми в оцінці діяльності персоналу;
- вузька база підготовки до роботи в якості менеджера;
- відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей і завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації. Це підвищує можливість конфліктів між функціональними областями;
- в великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця стає надто довгим.
Досвід говорить про те, що функціональну структуру треба використати в тих організаціях, які випускають обмежену номенклатуру продукції, або надають обмежену кількість послуг, діють в стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних управлінських задач .
Але оскільки діяльність підприємства охоплює місто Чернігів, то поділ організації на елементи і блоки не відбувається за територіальним принципом, тобто за місцем розміщення ії підрозділів. Організація в даному випадку побудована на відсутності територіальних принципів.
В даному випадку чисто функціональна структура виявляється не досить ефективною, тому організація переходить до використання дивізіональних структур, що орієнтована на різні групи споживачів, або на різні регіони. Вибір на користь тої чи іншої структури визначається важливістю цього елементу в стратегічних планах організації.
Дивізіональна структура теж має свої переваги та недоліки.
До переваг слід віднести:
- швидке реагування на зовнішні зміни;
- спрощена практика горизонтальних зв'язків між працівниками;
- сумісні дії в досягненні цілей організації;
- чітка оцінка діяльності структурних підрозділів.
До недоліків відносимо:
- збільшення витрат внаслідок дублювання одних і тих же видів робіт;
- низький рівень спеціалізації робітників;
- високий ступінь конкуренції між відділами;
- зневажання цілей організації.
Отже, ЗАТ "СІНЕТ" сполучає в собі елементи функціональної та дивізіональної форми структури організації. Функціональний компонент тут звернений на проблеми раціонального управління постачанням друкованої продукції та товарів народного споживання, а також управління запасами, дивізіональний компонент сконцентрований на сервісі і ринках.
Тому можна визначити, ЗАТ "СІНЕТ" має організаційну структуру гібридного типу, яка теж має свої переваги і недоліки.
Перевагами є:
- направленість на цілі організації і дивізіональні цілі;
- спеціалізація і якість обслуговування;
- гнучкість в реагуванні на потреби ринку;
До недоліків належать:
- конфліктність між відділами організації та дивізіональними структурами;
- складність адміністративного управління;
- уповільнена реакція на складні ситуації.
Отже, формальні організації складаються з декількох рівнів управління і підрозділів. Іншою назвою підрозділів може бути термін функціональні області. Це поняття відноситься до роботи, яку виконує підрозділ для організації в цілому. Структура організації - це логічні взаємовідносини рівней управління і функціональних областей, що побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації. Існує основна концепція, що має відношення до структури - концепція спеціалізованого розподілу праці - закріплення певної роботи за спеціалістами., тобто тими, хто здатен виконувати ії краще всіх з точки зору організації як єдиного цілого. В усіх організаціях, за виключенням самих дрібних, існує горизонтальний розподіл праці за спеціалізованими лініями. Якщо організація досить велика за розміром, спеціалістів групують разом в межах функціональної області.
3.3. Вплив зовнішніх факторів на організаційну структуру
управління ЗАТ "СІНЕТ"
Керівнику будь-якої організації, незалежно від ії розміру або ж місця на регіональному рівні, слід врахувати вплив зовнішнього середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, споживачів, конкурентів. Оскільки від керівника залежить виживання організації, він повинен вміти виявити значущі фактори в оточенні, що вплинуть на його організацію. Тому організації вимушені прилаштовуватись до середовища, щоб вижити і зберегти ефективність. Організація весь час знаходиться під прямим або непрямим впливом зовнішніх факторів. До факторів прямого впливу, у прикладі з Товариством , слід визначити трудові ресурси, закони і провадження державного регулювання, споживачів і конкурентів, а до факторів непрямого впливу - стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні зміни.
Проаналізуємо вплив цих факторів на організаційну структуру Товариства.
З точки зору системного підходу організація - це механізм перетворення входів у виходи. Основні різновиди входів - це матеріали, обладнання, енергія, капітал і трудові ресурси. Так, ЗАТ "СІНЕТ" має справу з провайдерами та різними клієнтами, тому потрапляє в залежність від їх дій. Гарний приклад - забезпечення енергією, водою, опаленням що організація одержує від держави - монополіста та за монопольно-високими цінами. Це в свою чергу підвищує фактичну собівартість на утримання 1 м приміщень , що знижує прибуток підприємства.
Для росту і процвітання Товариства потрібні провайдери з капіталом. В Україні таких потенційних інвесторів декілька: банки, акціонери, інвестиційні компанії. Для Товариства найбільш зручним інвестуванням є кредити банку, які використовуються для розширення діяльності та можливостей Товариства. Що до трудових ресурсів, то будь-якій організації потрібні працівники певних спеціальностей і кваліфікацій для реалізації задач, що пов'язані з досягненням поставлених цілей, тобто для ефективності організації як такої. Без людей, що здатні ефективно використовувати матеріали, обладнання, енергію і капітал, все перераховане стає непотребом. Навіть розвиток деяких галузей в сучасний час стримується через дефіцит спеціалістів. Тому основною турботою сучасної організації є відбір і підтримка талановитих та кваліфікованих спеціалістів.
Завантажити реферат