Після того як підприємство комерціалізувалося і стало юридичною особою, воно мусить подати до виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів документи для реєстрації. Після того як підприємство стало юридичною особою, воно управляє своєю діяльністю самостійно.
Процес комерціалізації, хоч і створив нові юридичні особи, але фактично не прискорив процес приватизації. Поиширилась оренда підприємств трудовим колективами. У 1994 році було прийнято Закони України "Про визнання такими, що втратили дію, деяких законодавчих актів України з питань орендних відносин" та "Про внесення змін до закону України "Про приватизацію майна підприємств". Ці закони надають пріоритет трудовим колективам. Відбувається "орієнтація" невеликих підприємств. Із такого становища не можна вийти, застосовуючи силові методи. Набагато доцільніше використовувати компенсаційні методи, викликаючи зацікавленість податковими пільгами, умовами приватизації. Наприклад, згідно з Наказом Президента України "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році" до групи А належать об'єкти, вартість основних фондів яких у цінах на 1 січня 1995 року не перевищує 33000 млн.крб. Продаж об'єктів цієї групи здійснюється із застосуванням способів, які передбачають конкуренцією серед покупців, але якщо для участі в аукціоні, конкурсі зареєстровано одного покупця, то приватизація цього об'єкту здійснюється шляхом викупу таким покупцем. Члени трудового колективу підприємств у разі викупу державного майна мають право на розстрочку платежу строком на 1 рік. Це буде сприяти прискоренню процесу приватизації.
Якщо говорити про значення малої приватизації то вона дозволяє вилучити з обігу значну кількість зайвих грошей. Основна мета малої приватизації-поповнити споживчий ринок товарами та послугами, покращити обслуговування населення. Другою найважливішою метою є створення умов першопочаткового накопичення капіталу, який згодом можна буде вкласти у великі підприємства. Приватизація комунальної власності в макроекономічному плані повинна ставити своїм завданням підвищення рівня забезпечення соціально-побутових потреб населення на основі розвитку ринкової економіки, більш ефективного використання економічного потенціалу, а також залучення іноземних інвестицій. У першу чергу це стосується торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування. Вона також має привести до збільшеняя прибутків місцевих бюджетів, як за рахунок продажу майна, так і внаслідок підвищення рентабельності приватизованих підприємств.
Для більш повного вивчення проблеми приватизації об'єктів комунальної власності, необхідно звернутись до міжнародного досвіду в частині встановлення та регулювання недержавного сектору економіки
3. Механізм та шляхи проведення приватизації
в постсоціалістичних країнах
Процеси приватизації в різних країнах, мають як багато спільних рис так і багато особливостей, але йдеться не про різні моделі приватизації, а лише про адаптацію загальної (класичної) моделі приватизації до умов тієї чи іншої країни. Суть загальної моделі полягає в тому, що приватизує той, у кого кращий приватизаційний проект і хто більше платить. Особливості адаптації даної моделі до місцевих умов надають спеціфічних рис процесам приватизації в різних країнах. Система приватизації має бути адекватна ситуації, потрібно враховувати при цьому всі критерії: економічний, політичний, соціальний, моральний.
У більшості країн приватизація - це повільний процес. Якщо державі вдається приватизувати кілька десятків підприємств протягом року, це вважається великим успіхом. Все ж таки приватизація має прогресувати. Нехай, повільно, але постійно і неухильно.
В цій главі спробуємо розібратися з досвідом приватизації в різних країнах, проаналізувати його. Хоч досвід інших країн і не можна механічно перенести на грунт України, але його можна використати.
В Чехо-Словаччині з приходом до влади демократичного уряду в 1989 р. намітився курс на зміну відносин власності в основі якого лежала приватизація. В ЧСФР існували як і в більшості постсоціалітичних країн, величезні можливості для приватизації. Причина цього полягає в тому, що по-перше, майже 100% майна в народному господарстві перебувало у власності держави.Сам по собі це фактор вимагав швидкого здійснення приватизації. Але висока швидкість приватизації могла зашкодити ефективності всієї програми.
По-друге, економіка цієї країни зазнала впливу норм та стандартів, які розвивалися тут протягом останніх 40 років. Фактично будували ринкову економіку, не знаючи як вона виглядає (як і всі постсоціалістичні країни).
По-третє, приватизація була позначена браком місцевого капіталу і опором до приходу іноземного капіталу.
По-четверте, вона позначена конфліктом між окремими соціальними верствами, що конкурують за власність. Можна виділити кілька різних дійових осіб, що конкурують за власність, якої не вистачає для кожного: клас підприємців, що зароджується; керівництво компаній; ті, кому повертають їхню власність; ті, хто керував протягом минулих сорока років, розбагатілі на "чорному" та "сірому" ринку, чий вступ до процесу приватизації передбачений з точки зору випуску в обіг "брудних грошей".
З цією метою, починаючи з липня 1990 року, утворюються федеральні та республіканські міністерства по управлінню державним майном та його приватизацією.
В Чехо-Словаччині були знайдені такі основні форми приватизації: реституція; "мала" приватизація; велика приватизація.
Реституція - це відновлення майнових прав власників, їх нащадків чи правонаступників на землю, нерухоме майно і засоби виробництва, які раніше були націоналізовані, конфісковані, або іншим способом вилучені проти їх волі у власність держави.
На основі великого закону про реєстрацію, прийнятого федеральним парламентом ЧСФР у лютому 1990 року, держава була зобов'язана повернути раніше націоналізовану власність або відшкодувати її в іншій формі колишньому власникові, чия власність була експропрійована, або їх змусили за допомогою податків та рентних платежів передати свою власність у дарунок державі у 1955-1959 рр.[62.74]
Реституція в Чехії і Словаччині має місце як у "малій", так і у великій приватизації. Від 3 до 10% великих господарських одиниць були повернені колишнім власникам. У багатьох випадках реституція виражалася у фінансовій компенсації або переданні пакета акцій, а не у фізичному повернені нерухомого майна.
Усі приватизаційні проекти великої приватизації, подані на розгляд до Міністерства приватизації, мали містити відомості і про те, що всі претензії, які стосуються реституції виконані. Що стосується "малої" приватизації, то регіональна приватизаційна комісія перш ніж оголосити продаж на аукціоні того чи іншого господарського об'єкта "мала" встановити його власника. Якщо ним виявлялася держава, то об'єкт відразу ж виставлялся на аукціон. У іншому випадку комісія з'ясовувала, чи є реституційна заява.
Завантажити реферат