Існування спеціальної економічної зони утворює сприятливі умови для соціального розвитку регіонів, оскільки зростає життєвий рівень населення, вирішуються гострі соціальні питання, наприклад, такі як безробіття, розширення послуг для населення та інші. Важелі, що несе в собі ідея спеціальних економічних зон, як засобу регіональної політики, можна застосувати для цілеспрямованого розвитку регіонів, проведення корекції економічного розвитку, позбавлення окремих негативних тенденцій.
Економічний ефект для розвитку держави грунтується на тому, що створення та функціонування спеціальної економічної зони дає не тільки економічний ефект для регіону, але й макроекономічний ефект для держави вцілому. Спеціальні економічні зони слід розглядати в якості потужнього інструменту державної політики структурної перебудови економіки, коли ці зони можна запровадити відразу у декількох регіонах. З формуванням спеціальної економічної зони відбувається інтеграція певних територій (регіонів) у світову економіку, завдяки чому створюються своєрідні “острівки конкурентноспроможності” в економіці, яка ще не повністю готова до міжнародної конкуренції.
Необхідно зауважити, що спеціальна економічна зона може використовуватися в якості полігону нововведень, мати демонстраційний ефект. Завдяки своїй відносній відокремленості спеціальна економічна зона виступає як діючий дослідний об’єкт для впровадження та випробування нових технологій, розробок у тій або іншій галузі. Очевидно, що успішне втілення новітніх розробок стане основою для перенесення досвіду в інші регіони, матиме великі практичні наслідки з огляду демонстрації розгортання економічної реформи.
Слід підкреслити ті економічні вигоди, які досягаються з створенням вільних економічних зон. Серед них можна виділити прямі та непрямі (опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання, зв’язок, каналізація), постачання сировини, тощо, прибутки; від зв’язків з компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширеня обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з іншими регіонами країни та з закордрном, вдосконалення місцевих професійних навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості товарів та послуг, прискрення процесів структурної перебудови у промисловості.
Ефективне функціонування СЕЗ багато в чому визначається заходами із створення сприятливого інвестиційного клімату в СЕЗ. Для цього необхідно забезпечити довгостроковий і контрольований характер економічної політики, лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів, забезпечити надійні гарантії захисту прав власності, сформувати ефективні форми взаємозв’язку місцевих органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та органів господарського розвитку і управління СЕЗ.
Принципи формування СЕЗ:
1. Срямування на досягнення ефективного режиму господарювання окремих суб’єктів при позитивному народогосподарському ефекті вцілому.
2. Гнучкість і динамічність управління СЕЗ.
3. Багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей СЕЗ.
4. Перспективність розвитку.
5. Відповідність пріоритетних напрямків розвитку СЕЗ пріоритетним напрямкам розвитку регіонів і держави.
6. Врахування вимог національної безпеки.
СЕЗ створюються як економічні анклави, які стоять поза рамкою економіки країни, що приймає. Практика створення та функціонування СЕЗ показує помилкову думку про те, що вплив зон на національну економіку може бути тільки позитивним і не вимагає заходів спеціального регулювання. СЕЗ, виступаючи формою міжнародної співпраці є результатом певного компромісу між інвестором і стороною, яка приймає. Така ситуація підкреслює наявність певного внутрішнього протиріччя, властивого СЕЗ, як елементу міжнародних економічних відносин.
Як і будь-яке складне утворення, спеціальні економічні зони можуть спричинити негативний вплив на господарську систему регіону. До складових цього впливу можна віднести необгрунтовану дезінтеграцію економічного режиму певного регіону внаслідок виділення спеціальної економічної зони, перерозподіл ресурсів для її розвитку на шкоду іншим регіонам. Формування спеціальної економічної зони може стати чинником активізації небажаних видів економічної діяльності, викликати побажання інших регіонів країни, подекуди необгрунтовані, мати власні зони з подібними пільгами. Все це необхідно врахувати при обгрунтуванні створення зони з метою максимального обмеження потенційних вад.
Досвід функціонування спеціальних зон в країнах, які розвиваються, свідчить, що сторона-засновник бачить в них користь, однак, не слід перебільшувати їх значення.
Отже, СЕЗ є одним з інструментів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і удосконалення економічної структури окремих регіонів. Як свідчить практика іх створення і функціонування, основна перевага СЕЗ для країн, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової системи. Більш швидшке і ефективне залучення національної економіки до використання науково-технічного, організаційно-управлінського, економічного досвіду провідних країн світу, залучення іноземних інвестицій, створення нових робочих місць, вирішення проблем, пов’язаних з підготовкою сучасних високопрофесійних кадрів - все це повинно реалізуватися в конкретних результатах – рості експортного потенціалу, накопиченні валютних резервів, оптимізації економічної структури. Тому у створенні СЕЗ повинні бути зацікавлені не тількі окремі регіони, але й держава уцілому, що дозволить виробити вивірену і зважену політику центру по відношенню до регіонів, які йдуть по шляху створення СЕЗ.
Висновки
Для послідовної інтеграції економіки країни в систему світогосподарчих зв’язків створюються вільні економічні зони. Вони можуть створюватись з ініціативи місцевих органів влади. Пропозиції про створення ВЕЗ вносяться до уряду України місцевою владою області (району), на території якої передбачається організація зони. Найбільш перспективними територіями для створення таких зон є Закарпатська, Донецька, Луганська, Харківська області, а також міста Одеса, Маріуполь, Суми. Фінансування робіт щодо підготовки інвестиційних проектів забезпечується ініціаторами створення ВЕЗ.
Серед найбільш важливих завдань, вирішення яких можливе шляхом створення на території з вигідним географічним розташуванням більш пільгових у порівнянні з іншими формами зовнішньоекономічної діяльності умов, слід відзначати:
1. залучення в економіку України іноземного капіталу, передової технології та управлінського досвіду;
2. створення інфраструктури для розширення міжнародних економічних зв’язків (у тому числі валютно-кредитних, страхових, інформаційних, транспортних), які дозволяють використати ВЕЗ як канал між внутрішньою та зовнішньою економікою;
Завантажити реферат