Конкуренція

Так само, як і для всієї економіки Росії, для науки і науково-технічної сфери характерна надмірна мілітаризація. Якщо в більшості країн світу на дослідження в області оборони витрачається в середньому лише 20% всіх асигнувань на нові відкриття, то в Росії - близько 70%. Крім того, 80% усіх науково-дослідних інститутів і близько 70% науково-технічних кадрів обслуговують інтереси військово-промислового комплексу.

Негативні тенденції в науковій сфері привели до значного скорочення ефективності наукової діяльності. Потенціал і обсяг науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних розробок за період з 1991 по 1998 рік скоротилися приблизно на 80-85%.

В останні роки важливе значення в забезпеченні міжнародної конкурентноздатності товарів здобуває екологічний фактор. Більш тверді екологічні стандарти, зростаючі вимоги й одночасно більш гостра конкуренція на світовому ринку змушують компанії при розробці нових виробів використовувати принципи попередження забруднень у комплексі з екологічним самоконтролем.

Ринково-конкурентна ситуація в Україні

Українська економічна модель, як і економічні Моделі країн, що утворилися на просторі ко­лишнього СРСР, - це особливий господарчий Комплекс, що формувався понад 70 років. Роз­біжності з капіталістичним світом спостеріга­вся насамперед у мотиваційному полі, на яке значною мірою впливали ідеологічні настано­ви. Ринок, у тому числі й український, фор­мувався не за рахунок еволюційного розвитку форм і методів ринкової саморегуляції та де­мократії, а внаслідок настанов, що у деяких випадках ішли у розріз з об'єктивними еконо­мічними законами.

Пріоритетним напрямом в економіці вважав­ся військово-промисловий комплекс, у якому застосовувалися високі технології. Значного розвитку досягли освіта та наука. Проте для секторів, що виробляють товари народного споживання, була характерною низька впро-вадженість новітніх технологій.

Стимулювання галузей групи А позначилося на скороченні секторів групи Б, тобто постійно зменшувалися джерела розвитку останньої. У секторі Б практично не використовувався один із найпотужніших науково-технічних потенці­алів у світі. Так, у США надзвичайно важливі й перспективні розробки та дослідження у сфері військово-промислового комплексу, що потен­ційно мали б комерційний успіх для інших га­лузей господарського комплексу, всебічно за­лучалися до їхніх потреб. Пояснення ситуації у радянській економіці слід шукати не стільки у низькому мотиваційному полі, скільки у відсутності конкуренції між виробниками про­дукції на внутрішньому ринку: раціональність розміщення продуктивних сил не передбачала розвитку конкурентного середовища.

Модель СРСР характеризувалася автаркічні-стю, у зв'язку з чим на світові ринки виходи­ла обмежена кількість виробників певних сек­торів економіки. Виробники користувалися містким внутрішнім ринком, що споживав ве­ликі обсяги продукції, яка вже на той час була менш привабливою, ніж іноземна. Радянській системі була властива патерналістська полі­тика щодо збиткових виробництв, чиє марно­тратство відшкодовувалося державою, і що практично неможливе у капіталістичному світі. Цим пояснюється практична відсутність на момент розпаду Радянського Союзу значної кількості конкурентоспроможних виробників на світових ринках.

Безперечно, сильною стороною СРСР були наукоємні галузі, що розвивалися завдяки дер­жавній підтримці та всебічному стимулюван­ню освіти та науки.

З розпадом СРСР Україна успадкувала протиріччя радянської системи управління еко­номікою. Для української економіки у той період були характерними такі риси:

1. розірвані цикли замкненого на території СРСР виробництва;

2. низьке мотиваційне середовище для здійснення підприємницької діяльності;

3. низька заробітна плата громадян (як на­слідок - низький попит);

4. низька ефективність суспільної праці;

5. значний виробничий потенціал із заста­рілим, морально та фізично, обладнанням;

6. деформована структура виробництва;

7. переважна частка державної власності;

8. значна зайнятість населення навіть на неефективних підприємствах, продукція яких збільшувала затовареність внутрі­шнього ринку;

9. високий рівень освіти громадян;

10. висока концентрація виробництва;

11. відсутність конкуренції на внутрішньо­му ринку;

12. дефіцит деяких видів товарів на внутрі­шньому ринку.

Реалізація патерналістської політики (підтрим­ка зайнятості населення у виробництві товарів, що не мають збуту) призводило до нерента­бельності таких виробництв. Низький плато­спроможний попит спричинив загострення міжгалузевої конкуренції. Сектори, що всебічно підтримувалися державою і були конкуренто­спроможними на світовому рівні, почали ско­рочуватися. Посилення міжгалузевої конку­ренції та дефіцит бюджету не дозволили роз­виватися перспективним напрямам та нчііпм секторам, що потребували значних інвестицій.

Найвідчутнішого удару економічний потенціал зазнав унаслідок таких процесів: подорожчан­ня енергоносіїв, відокремлення внутрішніх ринків збуту країн екс-СРСР від їхніх колишніх сировинних баз, цінової лібералізації на внут­рішньому ринку та зовнішньоекономічної лібе­ралізації автаркічної у минулому системи.

Подорожчання енергоносіїв збільшило витра­ти в усій економіці. Україна споживала більше, ніж виробляла, через незадовільний стан про­дуктивності виробництва. Підтримка числен­ного персоналу на підприємствах, що вироб­ляли товари, які не відповідали ринковій кон'юнктурі, лише посилювала кризу.

Цінова лібералізація надала можливість ви­робникам відшкодовувати марнотратство, що спричинило нові витрати. За повної відсутності важелів стримування збільшення витрат, а саме конкуренції, ці процеси розпочалися в усіх секторах економіки. Цінова лібералізація у нерозвиненому ринковому середовищі, впро­ваджена без упереджувальних заходів, поши­рила свавілля та диктат, унаслідок чого ціни не регулювалися і монополісти, якими були практично усі суб'єкти господарювання, мали змогу відшкодовувати надмірні витрати, не пов'язані з виробництвом.

Як зазначалося, збереження певних структур­них пріоритетів відбувалося за рахунок сек­торів, продукція яких була дуже потрібною для задоволення потреб внутрішнього ринку. Через те, що у пріоритетні сфери спрямову­вався значний ресурсний потенціал, розвиток інших галузей, у тому числі й значної частки перспективних, усебічно стримувався. Таким чином, галузі, що мали багато конкурентних переваг (місткий внутрішній ринок, замкну­тий цикл виробництва, високу рентабельність, кваліфіковану робочу силу, низьку заробітну плату) і всі шанси конкурувати на світових ринках, стали збитковими.

За таких умов лібералізація зовнішньоеконо­мічної діяльності остаточно підірвала позиції національних виробників. Адже змагання за спо­живача на внутрішньому ринку України між іноземними та вітчизняними товарами проде­монструвало практичну нездатність останніх скласти гідну конкуренцію. Споживчі переваги дедалі частіше надавалися іноземним товарам, оскільки на одиницю вартості вони могли задо­вольнити значно більший обсяг потреб україн­ського споживача. Тому великі товарні потоки з-за кордону отримали «зелене світло» до внут­рішнього українського ринку.