Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Спортивна гімнастика

Реферати / Фізкультура і спорт / Спортивна гімнастика

У жовтні 1922 року були проведені всеукраїнські змагання з гімнастики в Києві. Роком пізніше змагання за участю гімнастів декількох міст провів Житомирський гімнастичний клуб. У 1925 році, ЛКСМУ спільно з всеукраїнською організацією "Спартак" провели гімнастичний турнір у рамках Усеукраїнської спартакіади. У змаганнях взяли участь гімнасти дев'яти міст республіки.

Розвиток спортивної гімнастики стимулювала I Усесоюзна спартакіада 1928 року. У період підготовки до великої спортивної події країни в Києві, Харкові, Чернігові, Луганську, Одесі й інших містах були проведені спортивно-гімнастичні агітаційні свята, у яких взяло участь близько 25 тис. чоловік. У переддень Усесоюзної спартакіади в Харкові пройшли межпрофсоюзні змагання, а пізніше першість по спортивній гімнастиці в програмі майбутньої Спартакіади. Першим чемпіоном республіки став київський гімнаст Е. Г. Факторів, нині заслужений тренер СРСР.

Всесоюзна спартакіада 1928 року підвела підсумки першого етапу розвитку спортивної гімнастики. Її технічний і організаційний рівень був ще невисокий, однак спартакіадний турнір і науково-методична конференція з питань гімнастики 1929 року остаточно затвердили спортивну спрямованість гімнастики.

Організаційному і методичному розвитку гімнастики сприяла конференція тренерів і суддів, проведений у 1931 році в Харкові. Конференція визначила єдиний підхід до суддівства змагань і підготовці гімнастів. З ініціативи ВСФК України в 1930 року були проведені змагання зі спортивної гімнастики між УРСР і РСФСР. У состави збірних команд увійшли кращі гімнасти Москви, Ленінграда, Ростову-на-Дону, Харкова, Києва, Дніпропетровська. З часу I Всесоюзної спартакіади ці змагання з'явилися найбільш великими і цікавими. Вони продемонстрували зрослий технічний рівень радянської гімнастики, визначили нові тенденції в розвитку цього виду спорту.

У 1932 році в Запорожжя, а роком пізніше в Харкові були проведені великі республіканські і всесоюзні змагання.

З 1934 року у всій країні почався швидкий розвиток гімнастики. У Москві відбулися перші всесоюзні змагання. Перше місце зайняла команда України.

Спортивна гімнастика на Україні придбала масовий характер, що дозволило республіці стати ведучим методичним центром, висунути плеяду талановитих гімнастів. У складі збірної команди СРСР на III Міжнародній робочій спортивній олімпіаді 1937 року, що відбулася в Антверпені, виступали представники української гімнастичної школи М. Д. Дмитрієв, А. Г. Зайцева, Е. А. Бокова, Т. А. Демиденко. У число кращих гімнастів країни входили А. М. Ібадулаев, Г. А. Гончарова, Л. X. Яриза, Е. В. Стрєлецька. Визнаючи великий внесок українських фахівців і суддів у розробку нових правил змагань, Всесоюзний спорткомітет у 1939 році привласнив М. А. Олександровичу, И. А. Бражнику, А. М. Ігнатьєву, П. А. Каляденко, А. Б. Песчинському, А. М. Саевичу й Е. Г. Факторову звання судді Всесоюзної категорії.

Війна перервала спортивне життя країни. Але вже в 1944 році у всіх областях УРСР були проведені показові спортивно-гімнастичні свята, присвячені датам звільнення міст від німецько-фашистських загарбників. Відродженню популярності гімнастики в республіці сприяли регулярно проведені в областях фізкультурні паради, гімнастичні показові виступи, масові змагання.

У доспартакіадний період з 1945 року по 1956 рік, що ведуть методичними центрами по спортивній гімнастиці були фізкультурні організації і наукові установи Москви, Ленінграда, Грузії, України, що представляють передові методичні напрямки, що формують основні риси радянської гімнастичної школи, що успішно виходить на міжнародну арену. Об'єднання зусиль усіх республік, що розвивають спортивну гімнастику, сприяло підвищенню майстерності радянських гімнастів до міжнародного рівня, швидкому і продуктивному обміну досвідом і досягненнями, яким розташовували всі братерські республіки, визначали тенденцію до уніфікації методики тренування, техніки гімнастичних вправ.

Значний внесок у формування методичних основ радянської гімнастичної школи внесли гімнасти, тренери і вчені України.

У першу чергу це відноситься до освоєння високих тренувальних навантажень, використанню елементів акробатики і художньої гімнастики в створенні складних і оригінальних композицій. Творчість кращих гімнастів України передвоєнного періоду, спрямована на пошуки нових складних елементів, експериментування з періодизацією і навантаженнями в тренуваннях - стало основою успішного розвитку майстерності не тільки гімнастів України, але і спортсменів братерських республік у середині 40-50-х років. А. М. Ібадулаев - багаторазовий. чемпіон СРСР передвоєнного і першого післявоєнного років, один з перших успішно освоїв високі тренувальні навантаження - 6-разові тренування в тиждень і 2-разові тренування в день у змагальному періоді, що значно випереджали представлення про навантаження не тільки гімнастів і тренерів, але і вчених. А. М. Ібадулаєв створив особливий виконавський і технічний стиль вправ на поперечині і кільцях.

В. И. Чукарін розвив і систематизував методику високих навантажень, створив модель багатоборця, що рівно виступає на всіх снарядах із програмою, заснованої на насиченні комбінацій складними елементами, максимальної раціоналізації техніки і стабілізації вправ.

Ведучі гімнасти України широко використовували елементи психологічного настрою і методику змагальної обстановки в звичайних тренуваннях. Зокрема, А. М. Ібадулаєв і В. И. Чукарін довели ефективність частого застосування приблизних змагань, виконання комбінацій без розминки, виконання вправ на оцінку в змагальній обстановці. Успішно стали освоювати високі тренувальні навантаження і раціоналізувати техніку виконання кращі гімнастки республіки - Н. А. Бочарова і М. К. Горохівська. Вони створили особливий стиль композиції і виконання вправ на колоді і брусах, що був прийнятий на міжнародній арені і потім стала ведучим у гімнастичному світі.

Ґрунтуючись на досвіді ведучих гімнастів, українські фахівці показали необхідність індивідуального підходу до вибору обсягу і характеру навантажень, а також обґрунтували принципово новий метод коливання високих і середніх навантажень у всіх тренувальних періодах і регулювання інтенсивності тренування за рахунок скорочення її тривалості, але при незміненій кількості і характері роботи. Гімнасти і тренери України модернізували широко розповсюджену, але трохи застарілу концепцію про те, що основою тренувального процесу є максимальний обсяг роботи і кількість повторень чи елементів комбінацій.

Деякі тренери України, зокрема А. С. Мишаков у роботі з Б. Шахліним і Л. Латиніною, Л. Б. Свєшников у роботі з Л. Сьомушкіної, одними з перших у країні стали успішно освоювати метод експериментального моделювання форм навчання складним елементам, характеру довільних вправ, рівня навантажень з урахуванням індивідуальних особливостей гімнастів, з наступним використанням найбільш виправданих методів у тренуванні молодих обдарованих гімнастів. Цю методику роботи з резервами творчо переробили і стали широко використовувати в 60-і роки Е. Г. Штукман, В. Д. Дмитрієв і деякі інші ведучі тренери.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2023 україномовні реферати та навчальні матеріали