Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й автомобілебудування.
Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає перше місце у світі.
Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.
Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні, чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена, Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці; виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.
Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.
Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це імпортна нафта з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії й інших країн. Вона надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і від середземноморських портів на південному заході і півдні ФРН. Власний видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70 % нафтопереробки контролюється американськими й англійськими монополіями. Старий центр нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах - Рейнсько-Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно не задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу у ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись газове господарство базувалося на кам'яному куті, але тепер відбувається його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля. Вугільний концерн "Рурколе АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а головне, це найдешевший вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар'єрах Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим способом і цілком механізований.
Кам'яне і буре вугілля - основа електроенергетики Рейнсько-Рурського району, на який приходиться біля половини всіх потужностей електростанцій. Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні й інших притоках Дунаю. Перспективи електроенергетики - у будівництві атомних електростанцій. Атомна енергетика - типовий приклад галузі, створеної державою.
Складні в даний час проблеми чорної металургії. Її виробнича база перебудована: пануючим став киснево-конверторний спосіб плавки сталі. Виросло виробництво електросталі, йдуть роботи по прямому відновленню металу з руди. Однак розміщення металургійних заводів в основному в Руру і Саару при величезному імпорті руди стало маловигідним. Приморські заводи мають перевагу: вони можуть використовувати і дешеве американське вугілля. Рур одержує імпортну руду (зі Швеції, Бразилії, Ліберії і Канади) двома шляхами: головним - по Рейну, другим - по каналу Дортмунд - Емс. Ще складніше положення сухого району - Саару, що змушений використовувати лотарінгські руди. Третій район - Зальцгіттер базується на своїй руді. Але і він уже переключився на більш дешеву і якісну привізну. Єдиний великий приморський металургійний завод у ФРН - у Бремені, де до "Везерпорту", до його домен, підходять рудовози. З чорною металургією зв'язані старі, найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування для шахт, рудників, для самих же металургійних заводів зосереджене в Руру, тут же й у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У Зальцгіттері будують вагони, роблять устаткування для хімічних заводів.
Нові галузі машинобудування, такі як автомобілебудування, у меншому ступені залежать від центрів металургії. Автомобільною столицею ФРН називають Вольфсбург - невелике містечко на північному сході країни, де знаходиться головний завод концерну "Фольксвагенверк". Від гігантського заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій - у Ганноверу, Брауншвейгу і Касселі. Спеціально для експорту за океан був побудований автоскладальний завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування - "Даймлер-Бенц" виник у 20-х роках у результаті злиття двох фірм. Головний завод концерну розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять і вантажні машини, - у його пригородах. Дві найбільші фірми автомобілебудування належать американському капіталу. "Форд" ще до війни обґрунтувався в Кельні, а "Дженерал моторс" цілком володіє фірмою "А. Опель" із заводами в Рюссельгеймі (у Франкфурті) і Бохумі. Автомобілебудування нині вже не процвітаюча галузь. Внутрішній ринок близький до насичення. Утримування автомобіля обходиться усе дорожче, сильно виросли ціни на бензин. До того ж, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.
Завантажити реферат