Роль самоконтролю у процесі удосконалення особистості спортсмена

Апетит відмічається як нормальний, знижений і підвищений. Обмін речовин посилюється завдяки фізичному навантаженню й значним енергетичним витратам. Здорова людина завжди має добрий апетит. Якщо спостерігається порушення апетиту, встановлюють, чи є інші ознаки порушення травлення. Його погіршення або відсутність часто указує на втомлення або стан хвороби.

Працездатність залежить від загального стану організму. Спортсмен повинен навчи­тись критично аналізувати її суб’єктивну оцінку. Відомо, що самопочуття не завж­ди відображає дійсний фізичний стан організму. При емоційному збудженні воно може бути досить хорошим, навіть якщо в організмі вже є негативні зміни. І навпаки пригнічений настрій може бути причиною поганої працездатності, незважаючи на добрий стан здоров’я. Порівняння суб’єктивної оцінки працездатнос­ті з реально вимірюваними її показниками допоможе спортсмену зробити вірний висновок про свій стан. Бажання займатися фізичними вправами, спортом - важли­вий показник. Бажання виконувати фізичні вправи, тренування властиве здоровій людині, відсутність його - сигналом про перевтому. В щоденнику відмічають: із задоволенням, байдуже, немає бажання.

При аналізу суб’єктивних ознак потрібно достатня обережність і вміння підій­ти до цих оцінок практично. Відомо, що самопочуття не завжди правильно відображає дійсний фізичний стан, обов’язково являється важливим показником. При емоційному збудженні самопочуття може бути взагалі хорошим, навіть в тих випадках, коли вже є негативні зміни і організмі. З другої сторони самопо­чуття може бути погане у зв’язку з негативним настроєм, не дивлячись на хоро­ший стан здоров’я.

Причиною цього може бути ряд обставин, які вчасно не вдалося виконати фізичні навантаження, низькі спортивні результати.

Оцінка перечислених ознаків самоконтролю повинна проводитися за рахунок то­го, що поява кожного із них може мати свої причини того чи іншого від­хилення в стані здоров’я, зовсім не зв’язано, з фізичними вправами. Наприклад, погане самопочуття, втома, головний біль, не найкращий настрій - всі ці ознаки можуть бути можливого захворювання нервової системи. Дані симптоми можливі появи фізичного або нервового перенапруження. Чим би не називалися ті чи інші несприятливі ознаки, реєстрація його в щоденнику самоконтролю має вели­ке значення для своєчасного їх виявлення.

1.2. Із об’єктивних ознаків при самоконтролю реєструються частота пульсу, вага, потовиділення, дані спірометрії.

Пульс є надійним критерієм якості процесів відновлення під час тренування або безпосередньо після нього. Пульс визначають вранці в двох положеннях: лежачи на спині, а потім в положенні стоячи - ортостатична проба. При постійних заняттях фізичними вправами після одного й того ж навантаження відновлення пульсу прискорюється, це свідчить про підвищення тренованості організму. Необхідно, щоб спортсмен періодично підраховував пу­льс після спортивних навантажень. Скажімо, він дорівнює 50 уд/хв. Відразу ж після закінчення тренування потрібно підрахувати пульс за 10с і помножити на 6 . Можливо, він дорівнювати 160 уд/хв. Тепер потрібно підрахувати пульс 51-ї с по 60-у с, в кінці 3,5 і 10 хвилин. Визначають різницю між вихідним (до тренування ) і кінцевим (відразу після тренування) показниками пульсу. В нашому прикладі вона становить: 160-50 = 110 уд/хв. Визначають, який процент відновлен­ня ЧСС на 1,3,5 і 10 хв. був у людини по відношенню до вказаної різниці (110 уд/хв). Коли за першу хвилину (з 51 по 60с) пульс зменшився на 20%, за 3 хв. - на 35%, 5 - на 50% і за 10 хв. - на 70-75%, значить реакція на навантажен­ня добра. Коли ж зниження пульсу протікає повільніше, значить людина занад­то стомлена і якість процесів відновлення незадовільна. Необхідно значно зни­зити навантаження. Якщо відновлення протікає значно швидше - навантаження ду­же легке і не буде сприяти розвитку тренованості. У хорошого тренованого спо­ртсмена навіть після великих навантажень частота пульсу не перевищує 180-200 уд/хв. Спортсмени повинні звертати увагу на ритм пульсу: удари мають на­ступати через однакові проміжки часу.

Маса є одним із простих і дуже важливих показників самоконтролю і дос­татньо проводити 1-2 раза в тиждень. Яка ж маса тіла рахується оптимальною? В більшості посібників її радять визначати за методом П.Брока: ідеальна маса (кг) дорівнює росту ( см ) мінус 100. Одначе в даній формулі недостатньо вра­ховується зріст людини. Більш об’єктивним і цілком доступним кожній люди­ні є масо-ростовий індекс Кєтлє, котрий знаходять поділом маси тіла в гра­мах на величину зросту в сантиметрах. Нормою для жінок рахується величини в межах від 325 до 375, а для чоловіків - від 350 до 4000 грамів на сантиметр. Наприклад, жінка зростом 160см має масу тіла 62500 грамів. Розділивши масу (62500 г) на зріст (160см ) отримуєм число 390 г/см. Це означає, що у неї над­мірна маса тіла (ідеальна = 325 - 375 г/см) і їй необхідно знизити калорійність харчування збільшити рухову активність. Коли величина індексу нижча опти­мальної, у вас недостатня маса тіла. Потрібно порадитись з лікарем, бо вис­наження настільки ж шкідливим, як і надмірна повнота.

Звичайно, у початківців в перші тижні тренувань маса тіла поступово знижується за рахунок втрати надлишків води і жиру. Потім вона знову де­що збільшується, так як під впливом фізичних вправ збільшується м’язова маса. В подальшому, якщо не використовується спеціальна дієта і не виконує­ться тривалі безперервні навантаження (біля години і більше), маса тіла ста­білізується . Якщо у спортсмена була нормальна стабільна маса тіла і вона почала зменшуватися від заняття до заняття, то, ймовірно, виконує надмірне фізич­не навантаження і не встигає він відновлюватися.

Зважуватись краще вранці натще (після випорожнення сечового міхура і кешечника). Якщо практично це не завжди можливо, то потрібно зважуватися в один і той же час дня на одних і тих вагах без одягу.

Потрібно також рекомендувати спортсменам періодично проводити зважування до і після тренувань і змагань. Втрата маси при великих фізичних наванта­жень взагалі-то не перевищує 2 -3% маси спортсмена, хоча можуть бути і більше. На величину зниження маси впливає: об’єм і інтенсивність навантажен­ня, рівень тренованості, температура і вологість повітря, а також одяг, в кот­рому проводиться заняття. Різке зниження маси після занять в період досяг­нутої спортивної форми при нерозмінності всіх інших умов повинно бути зафіксовано в щоденнику самоконтролю і обговорено разом з лікарем,

Потовиділення служить показником рівня тренованості. В щоденнику само­контролю потовиділення відмічають: надмірне, велике, середнє, знижене. З ростом рівня тренованості по мірі звільнення організму від залишків води зменшуєть­ся. Підсилення її в період досягнутого високого рівня тренування ( якщо не змінюється температура і вологість повітря ) часто являється один із ознаків не благополуччя в стані вегетативної нервової системи і це може бути зв’язано з перетренованості. Кількість виділеного поту залежить від індивідуальних особливостей стану організму.