• нерозуміння учнями поставлених завдань та техніки виконання вправ;
• надмірне збудження або гальмування, що впливає на емоційний стан учнів;
• страх виконувати рухову дію;
• порушення ритму виконання вправи;
• неправильне виконання попередніх фаз рухової дії або попередньої вправи в комбінації вправ;
• невиконання або несвоєчасне виконання окремих рухів в руховій дії;
• неправильний напрям рухів;
• недостатня або надмірна амплітуда;
• надмірна розслабленість або скутість;
• втома, яка при перших спробах наступає раніше, ніж на наступних етапах навчання;
• несприятливі умови виконання рухових дій (метеорологічні умови, неякісне устаткування та прилади тощо);
• надмірне старання, що призводить до м'язового та нервового перенапруження.
Ще раз нагадуємо, що методика виправлення помилок полягає у визначенні причин і підборі прийомів їх усунення. Наприклад, якщо учень боїться, то зрозуміло, що посилена страховка і забезпечення належних безпечних умов буде сприяти правильному виконанню вправи.
Помилки є типові, індивідуальні. Типові — це ті, які допускаються більшістю учнів, їх можна прогнозувати, а, отже, і запобігати. Індивідуальні помилки допускаються окремими учнями або групами учнів і повинні виправлятись персонально. Помилки легше виправляти у процесі, ніж після засвоєння вправи.
Успішне розучування вправи можливе лише за умови достатньої кількості її повторень в одному занятті та кількості занять у тижневому циклі (дивись "Методи навчання").
Урок, присвячений розучуванню вправ, не повинен бути перевантажений іншими завданнями.
4.2. Етап засвоєння рухової дії
4.2.1. Мета, завдання та особливості другого етапу
Метою другого етапу є деталізоване, відносно досконале засвоєння рухової дії.
Завданнями другого етапу є:
І) поглибити розуміння учнями закономірностей виконання рухової дії;
2) уточнити техніку щодо індивідуальних можливостей учнів, посилити самоконтроль;
3) домогтись правильного виконання вправи;
4) створити передумови варіативного виконання вправи.
Реалізація мети і вирішення завдань повинно привести фактично до формування навички (дивись “Характерні особливості навички”). Досягають цього шляхом серійного багаторазового повторення рухової дії, збільшення кількості занять (особливо самостійних). При цьому в ЇЇ виконання вносять необхідні корективи, уточнюють техніку окремих рухів
і вправи загалом та усувають помилки, але не доводять учнів до втоми. Уточнення починають в постійних умовах. Згодом умови виконання вправи змінюються, і в тренування включаються варіанти її техніки, починаючи з вихідних і кінцевих положень. Це особливо характерно для дій, які в майбутньому будуть застосовуватись в умовах, що безперервно змінюються (спортивні ігри, одноборства).
В міру відпрацювання техніки кількість автоматизованих рухів збільшується, що, зрештою, приводить до формування динамічного стереотипу і тонкого м'язового відчуття [5].
4.2.2. Методика навчання на другому етапі
В основу методики другого етапу необхідно покласти метод цілісного розучування з "виділенням", на фоні цілісного виконання вправ, окремих рухів для їх удосконалення. Це, правда, не виключає в окремих випадках використання методу виконання частин вправи.
Прагнення одночасно внести у виконання вправи декілька уточнень або усунути декілька помилок бажаного успіху, як правило, не приносить. Робити це треба поступово, починаючи з суттєвих уточнень і грубих помилок.
Поглибити розуміння учнями закономірностей виконання рухової дії допоможуть такі методичні прийоми:
• деталізоване пояснення вправи;
• евристична бесіда;
• обговорення техніки;
• звіти учнів, як наслідок їх самоаналізу;
• супроводжуюче пояснення;
• самопроговорювання та самоприкази.
Щодо використання наочності, то тут на панівні позиції виходять прийоми опосередкованості демонстрації і в першу чергу кінограми, моделі, зарисовки певних положень вправи.
Якщо при засвоєнні вправи все ж не вдалось уникнути помилок, а їх усунення при подальшому виконанні вправи є неможливим, то на певний час рухову дію усувають з програми занять, щоб "забути" її помилкове виконання. Водночас вивчають цю вправу в іншу сторону (іншою рукою, ногою).
На другому етапі методика збагачується змагальним методом, але предметом змагань є якісні показники виконання вправи та здатність учнів управляти часовими, просторовими і силовими параметрами рухової дії.
Продовжують використовувати прийоми ідеомоторного тренування та виконують окремі вправи (наприклад, ведення баскетбольного м'яча) без зорового контролю, концентруючи увагу на аналізі м'язового відчуття.
Важливо пам'ятати, що на тлі тенденції до покращення якості виконання вправи періодично спостерігається погіршення її виконання.
4.3. Етап закріплення рухової дії
4.3.1. Мета, завдання та особливості третього етапу
Мета третього етапу полягає в тому, щоб забезпечити практичне застосування набутої навички.
Для досягнення мети учень і вчитель повинні вирішити такі завдання:
1) закріпити навичку і зробити її придатною для використання в життєдіяльності у поєднанні з іншими діями;
2) забезпечити варіативність застосування сформованої на попередньому етапі навички в різних умовах;
3) завершити індивідуалізацію виконання засвоєної вправи;
4) досягти повної відповідності техніки виконання вправи рівневі розвитку фізичних якостей учнів.
Особливістю етапу є те, що сформована рухова дія ще не стійка до несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища (втоми, великих перерв у навчанні, різноманітних умов виконання) [2].
4.3.2. Методика навчання на третьому етапі
На цьому етапі концентрують увагу учнів на результативності діяльності, і на ЇЇ досягнення спрямована методика навчання і тренування.
Для закріплення навички, забезпечення варіативності її виконання використовують методи:
• стандартно-повторної (інтервальної) та повторно-варіативної вправи (дивись "Методи тренування");
• змінюють зовнішні умови виконання,
• регулюють фізичний і психічний стан учнів;
• поєднують вивчену на другому етапі вправу з іншими (раніше засвоєними) діями;
• підвищують обсяг і інтенсивність виконуваної роботи.
Вирішенню завдань етапу служить також використання хвилеподібної та ступінчастої динаміки навантажень (дивись "Принцип міцності і прогресування"), жорстких інтервалів відпочинку при повторному виконанні вправ, ігрового і змагального методів.
Стабілізації виконання вправи сприяють умови тренування, за яких учні повинні долати можливий негативний перенос навички (дивись умови негативного переносу).
При плануванні занять передбачають виконання завдань за точно передбаченими параметрами дії (метання на задану віддаль, біг із заданою швидкістю); з акцентованою установкою на певних рухах (швидке відштовхування у стрибках); додаткові завдання в ході виконання уже добре засвоєної вправи.
Завантажити реферат