І принципове питання: чи може нині лікар у вирі перевантажень — фізичних, психологічних І моральних — відповідати Ідеалу, про який мріє пацієнт? Так це вельми складно Але згадаємо заповіт Маймоніда "О Боже, дай моїм хворим довіру до мене й до мого мистецтва, але даруй і мені терпіння й покірливість Із примхливими хворими" Академік Ф. Г Яновський радив своїм учням, якщо вони скаржилися на "важкий характер" хворого, уявити, що то їхній брат або батько У клініці Ф Г Яновського в кімнаті чергового лікаря міг залишитися на ніч той лікар, хворому якого стало зле. Ф. Г. Яновський пояснював, що це робиться й для лікаря, бо він І вдома буде непокоїтися, як там його важкий пацієнт.
Дійсно, лікар приречений на відмову від багатьох "радощів життя", бо він обрав таку спеціальність І фактично не владний над вільним часом. Представники будь-якої Іншої професії можуть відповідним чином відреагувати на образу, відмовити людині, але не лікар Процитуємо, наприкінці, зауваження А П. Чехова з листа до О. Л. Кніппер. "Ти пишеш, що заздриш моєму характеру Повинен зауважити, що від природи характер у мене різкий, запальний, але я звик тримати себе в руках, бо розпускатися порядній людині не годиться"
Тримати себе в руках і любити хворих Ось найважливіші риси особистості лікаря.
Зрозуміла річ, таких нюансів багато, бо характери людей надто різняться й у кожного є свій ідеал лікаря, проте не може бути стереотипу. Але щ дві моральні настанови, на яких ми наголошуємо, конче потрібні будь-якому фахівцеві, аби бути Лікарем.
Завантажити реферат