Гігієнічні принципи планування лікарняних відділень

7) адміністративно-господарська частина - канцелярія, медич­ний архів, бібліотека тощо.

Розміщення всіх вищезазначених підрозділів у лікарняних бу­дівлях залежить від системи лікарняного будівництва. Будинок поліклініки розташовують ізольовано на відстані 30-50 м від лікувальних корпусів. Необхідно, щоб вхід у поліклініку був окремим.

Площа забудови лікарні повинна становити 12-15 %, зона зелених насаджень — не менше 60 %, решта території - пішохідні й проїжджі дороги. Ширина захисної зеленої смуги за периметром ділянки - 15-30 м.

Смуги зелених насаджень повинні бути розташовані між функціональними зонами лікарень шириною 15 м. Санітарний розрив між лікувальними корпусами та харчоблоком, патологоанатомічним корпусом і захисною смугою зелених насаджень - не менше ніж 30 м. Патологоанатомічний відділ з моргом розміщують в ізольо­ваному місці, якого не видно з вікон лікарні.

Із підвітряного боку і нижче за рельєфом місцевості, на відстані 30-40 м від лікарняних будинків, розташовують господарське под­вір'я з центральною котельнею, пральнею, дезінфекційною каме­рою, гаражами, складськими приміщеннями, овочесховищем. Гос­подарське подвір'я ізолюють від інших зон смугою зелених наса­джень завширшки 8-10 м.

Приймальне відділення. Приймання хворих є дуже відпові­дальною ділянкою роботою лікарні. Тут складається перше вражен­ня хворого про заклад, покликаний вилікувати його. Даний момент має велике значення для психологічного настрою пацієнта та успіху лікування. Таким чином, можна сказати, що приймальне відділення є дзеркалом лікарні.

До складу приймального відділення входять вестибюль, довід­кова, роздягальня, ванни-душові, убиральня. Слід відзначити, що перераховані частини розташовуються за потоковим принципом. Більшість хворих приймають у приймальному відділенні, яке містить­ся в головному корпусі. Окремими потоками йдуть інфекційні хворі, породіллі, хворі із шкірно-венеричною патологією та діти.

Хворі, направлені лікарями поліклініки на стаціонарне ліку­вання, звертаються у приймально-виписну канцелярію, де їх прий­має черговий медперсонал. Там пацієнтів реєструють, якщо необ­хідно - обстежують, проводять санітарну обробку, видають лікар­няний одяг, взуття, рушник, дають направлення, вказують номер палати і проводять у відповідне відділення. Породіллі, минаючи канцелярію, потрапляють в акушерсько-гінекологічне відділення, за­разні хворі - в інфекційне відділення.

Хворих, які потребують швидкої допомоги, направляються без­посередньо у лікувальне відділення приймального відділення. Це одна або дві великі палати на 10-12 ліжок, які розділено шторами з тканини або плівкового матеріалу, утворюючи начебто бокси. До кожного ліжка підведено трубопроводи для подачі кисню й інших медичних газів. Біля кожного ліжка є настінні електричні лампи, сигналізація, яка дозволяє викликати медперсонал. Палати обладнано тумбочками, шафами для медикаментів та особистих речей хворого. У приміщенні є діагностична і лікувальна пересувна апаратура, яка в лічені секун­ди може бути подана до будь-якого ліжка. У палаті е умивальник.

Стаціонар складається із спеціалізованих відділень, призна­чених для пацієнтів із захворюваннями одного профілю. Спеціалізо­ване відділення є найважливішим функціональним елементом лікарні. Якщо в ньому міститься понад ЗО ліжок, його організовують із па­латних секцій і розташованих між ними приміщень, які є спільними для всього відділення.

Згідно із сучасною світовою наукою і практикою, ліжковий фонд стаціонару поділяється на чотири класи:

1. Ліжка 1-го класу призначені для реанімації та інтенсивного лікування: їхня частка сягає 20 % щодо всіх ліжок. Це найбільш вартісні й оснащені ліжка і потребують відповідного штатного за­безпечення.

2. Ліжка 2-го класу - для відновлювального лікування. Орієн­товно їхня частка становить 45 % усього ліжкового фонду.

3. Ліжка 3-го класу - для тривалого лікування хворих із хроніч­ною патологією. Складають 20 % усього ліжкового фонду.

4. Ліжка 4-го класу - для медико-соціального призначення, їх найменше - 15 %. Ліжка 2-го і 3-го класів становлять дві третини всього ліжкового фонду (65 %). Вони можуть бути організовані у вигляді денних стаціонарів або стаціонарів удома.

Такий розподіл ліжкового фонду вважається найбільш економіч­но вигідним.

Основним функціональним підрозділом кожної лікарні є лікар­няне відділення, що існує для хворих з однорідними захворюваннями і складається з окремих палатних секцій. Палатна секція - основна структурна одиниця лікувального відділення, головним зав­данням якої є збереження гігієнічного комфорту і зручності обслу­говування хворих. Вона розрахована на 30 ліжок, зокрема одно-ліжкові (площею 9 м2), дво- та чотириліжкові (площею 7 м2 на одне ліжко) палати. У палаті повинно бути не більше 4 ліжок. Цей по­казник є оптимальним як у технологічному, так і гігієнічному відно­шенні. У таких палатах найбільш зручно розташовувати ліжка па­ралельно до світлоносної стіни. Це покращує огляд хворих, прове­дення різних медичних маніпуляцій, зміну постільної білизни, догляд за пацієнтами, створює однакові параметри бактеріологічного за­бруднення повітряного середовища й інсоляції. У палатах відстань між ліжками повинна бути не меншою ніж 0,8-1,0 м. Ліжка ставлять на відстані не ближче ніж 0,9-1,0 м від зовнішньої стіни. Крім ліжок, у палаті повинні бути приліжкові тумбочки, стільці, стіл, вішалка. Необхідно, щоб у палатній секції для дорослих мають були ще й такі при­міщення: пост чергової медичної сестри (4-6 м2), кабінет лікаря (10м2), процедурна (13-18 м2), клізмова (8 м2), їдальня (18 м2), місце денного перебування хворих (15 м2), санітарний вузол.

Пост чергової медсестри розміщують біля процедурної та па­лат на одне ліжко, призначених для важкохворих. З поста повинно бути видно коридор, вхід до палат і допоміжні приміщення. Відстань від поста до палат, що обслуговуються, не повинна перевищувати 15 м. Пост обладнують столом, двома шафами (для історій хвороб, медикаментів і матеріалу для перев'язок), стерилізатором, холо­дильником, умивальником, телефоном, сигналізацією для виклику з палати медперсоналу і двостороннього розмовного (або відеорозмовного) зв'язку сестри і хворого.

Санітарний вузол повинен бути оснащеним умивальнею, ван­ною, убиральнею та допоміжним приміщенням. Потрібні три убиральні: чоловічий з пісуаром, жіночий з висхідним душем і для медичного персоналу. Щоб запахи із санітарного вузла не проникали в палат­ний коридор, його забезпечу­ють витяжною вентиляцією, а не вентилюють через ква­тирки чи відкриті вікна. Допоміжне приміщення устатко­вують пристосуванням і спе­ціальним зливом для миття суден та паровим стериліза­тором для їх дезінфекції, ша­фою з витяжкою для збе­рігання випорожнень хворих, резервуаром для брудної білизни, шафою для предметів прибирання, столом для мит­тя церат та умивальником. Приміщення санітарного вуз­ла повинні мати природне освітлення, підлоги викладають плиткою, панелі висотою не менше 1,8м малюють масля­ною фарбою, а ще краще викладають облицювальною плиткою.