Загальноприйнятим методом охорони праці вже багато років є використання системи техніки безпеки Це сприяє створенню машин та інструментів, в роботі з якими виключена небезпека для людини, а також розробці спеціальних засобів захисту, які охороняють людину від небезпеки в процесі праці.
Чому ж люди, яким від народження властивий інстинкт самозбереження, так часто стають винуватцями своїх травм?
Перша причина витікає вже з аналізу еволюції людини. Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з тою. яка жила 20-30 тисячоліть тому, можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі її фізичні якості, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, немає тієї сили і витривалості, що були колись. І незважаючи на це, людина в своєму розвитку пройшла шлях віт кам'яної сокири до космосу. З розвитком знарядь праці розширився діапазон дії людини на оточуючий світ. При цьому, зрозуміло, розширилося і коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесій праці. Зросла також сила цих дій. Таким чином, з розвитком техніки небезпека зростає скоріше, ніж людська протидія їй.
Друга загальна причина у зростанні ціни помилки. Коли первісна людина робила помилку в ремісничій або сільськогосподарській праці, розплата за неї не була надто велика: вона могла подряпати тіло колючою рослиною, опустити собі на ногу камінь, впасти з дерева тощо. Помилки ж сучасної людини обходяться їй набагато дорожче, тепер люди частіше гинуть від струму, високої напруги, стають каліками від ударів тяжких пресів, падають з висоти багатоповерхових будинків - падають не на землю, а на асфальт, бетон.
Третя загальна причина, яка сприяє зростанню травматизму, - адаптація людини до небезпеки. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, джерелом утіхи, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи блага техніки, людина часто забуває, що техніка є ще й джерелом високої небезпеки, а інтенсивне використання її підвищує можливість реалізації цієї небезпеки. Постійна взаємодія з небезпечними машинами і неінформованість про масовий характер нещасних випадків ведуть до того, що людина нехтує насправді небезпечним і адаптується до небезпеки, часто через маленькі вигоди навмисне йде на порушення правил безпеки.
Однак, мало навчитися виявляти роль людського фактора в кожному окремому випадку, дуже важливо мати науково обгрунтоване і систематизоване вивчення цього питання, Тому при вивченні питань безпеки праці розділ психології безпеки є обов'язковим.
Психологія безпеки - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають в процесі пращ та інших видів діяльності, і психологічні фактори підвищення їх безпеки.
Об'єктом дослідження психології безпеки є різні види предметної діяльності людини, пов'язані з небезпекою.
Предметом дослідження даної області є:
- психічні процеси, які породжуються діяльністю і впливають на її безпеку;
- психічний стан людини, який впливає на безпеку її діяльності;
- властивості особистості, які впливають па безпеку діяльності.
На людину постійно діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються всередині організму й поза ним. Прийняти цю інформацію і правильно зреагувати на велику кількість подій людині дають змогу її органи чуттів: очі, вуха, язик (як орган смаку), ніс (як орган нюху) тощо. Кожний з цих органів улаштований так, що реагує на певні явища довкілля, перетворює сигнали зовнішнього світу (звук, світло, запах, механічні подразнення) в сигнали нервової системи - нервові імпульси.
Мозок одержує ці сигнали, переробляє їх і посилає «наказ» виконавчим органам: людина зупиняється, побачивши червоне світло світлофора; поспішає на кухню, відчувши запах підгорілої їжі; знімає трубку, коли дзвонить телефон. Органи чуттів працюють постійно, вони спрямовують дії й контролюють їх.
Кожен вид рецепторів сприймає тільки один вид подразнень. Лише кілька квантів світла достатньо для виникнення зорового відчуття, слухові рецептори починають посилати сигнали в мозок, коли барабанна перетинка зміщується на відстань у десять разів меншу від атома водню; достатньо двох-трьох молекул пахучої речовини, щоб відчути запах.
Від рецепторів по чутливих нейронах імпульси надходять у певну зону кори великих півкуль. Із збудженням нейронів кори пов'язана фізіологічна природа відчуттів, тонке розрізнення подразнень.
Речовини, які погіршують якість навколишнього середовища називаються забруднювачами. Попадання різноманітних забруднювачів у середовище називають забруднюванням природного середовища.
Глобальними джерелами забруднень навколишнього середовища є виробнича і побутова діяльність людини.
Речовини-забруднювачі класифікують за різними ознаками.
За характером впливу на природу розрізняють такі види забруднень: фізичні, хімічні і біологічні.
Фізичні забруднення займають фізичні властивості навколишнього середовища. Серед фізичних забруднень розрізняють теплове, світлове, шумове, електромагнітне, радіаційне забруднення.
Теплове і світлове забруднення викликають зміну температурного режиму та світлового режиму, що може мати негативні наслідки для живих організмів.
Шумове забруднення. Шум – одна з форм фізично-хвильового забруднення навколишнього середовища. Він виникає внаслідок згущення і розрідження повітряних мас, тобто коливальних змін повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливальний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум – це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти. Шумове забруднення створює повний звук, що негативно впливає на організм людини, заважає, пригнічує. Організм людини практично пристосовується до шуму, тому регулювання і обмеження шумового забруднення оточення – важливий і обов’язковий захід.
Електромагнітне забруднення. Інтенсивне проникнення в усі сфери діяльності людини електро- та радіотехнічних пристроїв сприяло забруднення природного середовища електромагнітним випромінюванням. Джерелами електромагнітного випромінювання вважаються радіо- і телепередавачі. Спричиняється забруднення природного середовища, електромагнітними полями, які перш за все негативно впливають на нервову систему.
Виникають також проблеми, пов’язані з користуванням побутової електронікою.
Радіаційне забруднення: Розрізняють такі джерела радіаційного забруднення:
1. Випробування ядерних пристроїв, ядерні вибухи у мирних цілях;
2. Вода, що використовується як теплоносій на АЕС і підприємствах для охолодження атомних реакторів.
3. Виготовлення приладів, пристроїв, що містять радіоактивні ізотопи.
4. Аварії на АЕС.
Поширюються радіоактивні речовини різними шляхами.
Механічне забруднення середовища відбувається при складанні господарсько-побутових твердих відходів промпідприємств і шахт.
Хімічне забруднення. Охоплює повітря, ґрунти, рослинність, поверхневі та підземні води. Повітряний басейн забруднюють головним чином викиди промислових підприємств і теплових електростанцій, вихлопні гази транспортних засобів. Частина речовин, що забруднюють повітря, згодом осідає на земну поверхню та хімічно забруднює ґрунти, рослинність і поверхневі води. Крім того, рослинно-грунтовий покрив інтенсивно забруднюється отрутохімікатами та мінеральними добривами.
Завантажити реферат