Джерела,зони дії та рівні забруднень навколишнього середовища

Використовувати засоби індивідуального захисту, не ходити без потреби по вулиці. При виході зі сховища необхідно вдягати засоби індивідуального захисту органів дихання й шкіри. Режим поведінки людей на місцевості, зараженій радіонуклідами, їх трудова діяльність, час перебування у сховищах, укриття та інші питання вирішують органи самоврядування на підставі даних штабів ЦО. З населенням проводиться медична профілактика шляхом прийому протирадіаційних препаратів до і після опромінення.

У зв'язку з тим, що територія в радіусі ЗО км підлягає тривалому радіоактивному зараженню, основним засобом захисту є евакуація. В першу чергу евакуйовуються діти дошкільного віку. В цьому разі збірні евакопункти не створюються, а евакуація проводиться безпосередньо від будинків. Евакуація проводиться на автомашинах і пішки у два етапи. На першому етапі людей підвозять транспортом до контрольно-перевірного пункту і висаджують там. На другому етапі евакуйовані проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, при необхідності санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення. Основним шляхом проникнення радіоактивних речовин в організм є органи дихання, травлення, шкіра. При проведенні ліквідації використовують протигази, респіратори, костюми Л-1. Одягати і знімати їх дозволяється тільки у спеціально відведених місцях. Після закінчення робіт необхідно пройти дозиметричний контроль для визначення ступеня ураження засобів індивідуального захисту, шкіри, потім пройти санітарну обробку. На ураженій території заборонено їсти, пити, лежати і сидіти на землі.

У результаті аварії на ЧАЕС виникло радіоактивне забруднення величезної території країни (Київська, Житомирська, Чернігівська, Волинська і Черкаська області), що, окрім онкологічних, призвело до комплексу різноманітних захворювань під назвою «чорнобильський синдром». Це різноманітні психоматичні захворювання, прискорення старіння і смерть. З цим явищем зіткнулись також японці після Хіросіми і Нагасакі.

У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від пошкоджуючих дій ядерного впливу. Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини. Ось деякі з них:

— генозахисне харчування (воно врятувало генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

— очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

— методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії продуктів бджолярства;

— навчання методів корекції психіки (аутотренінг, медитація).

ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ РАДІАЦІЙНОЇ

БЕЗПЕКИ ТА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ

Для попередження чи зменшення впливу на організм радіоактивних речовин необхідно:

— максимально обмежити перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовувати підручні засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язка, плащ, гумові чоботи);

— під час перебування на відкритій території не роздягатися, не сідати на землю, не курити;

— перед тим, як увійти в приміщення, взуття помити водою або витерти вологою ганчіркою, одяг почистити вологою щіткою;

— суворо дотримуватись правил особистої гігієни;

— в усіх приміщеннях, підготовлених для перебування людей, щоденно проводити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

— приймати їжу тільки у закритих приміщеннях, ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі і полоскати рот 0,5-процентним розчином питної соди;

— воду вживати тільки з перевірених джерел, а продукти харчування — придбані через торговельну мережу;

— сільськогосподарські продукти індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі та фрукти, вживати в їжу тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;

— не купатися у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;

— не збирати у лісі ягоди, гриби і квіти. Дотримання цих рекомендацій допоможе уникнути захворювання променевою хворобою.

КОНТРОЛЬ ЗА ГРОШИМА,

ЗАБРУДНЕНИМИ РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ,

ЯКІ ПОТРАПЛЯЮТЬ У БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ

Для контролю необхідно:

1. Щоденно організовувати виміри рівня радіоактивного випромінювання грошей, які потрапляють у розрахунково-касові центри.

2. Кожна операція щодо замірювання фіксується у спеціальному журналі, до якого заносяться відомості про виявлення радіоактивне забруднених грошей.

3. У разі виявлення радіоактивного забруднення грошей складається акт, де зазначається кількість, номінали купюр, їх сума і потужність випромінювання. Після оформлення акта вказується номінал, кількість і номер банкнот, сума по номіналах і загальна сума та рівень радіації. Контроль проводиться в приміщенні, куди надходять гроші.

Вимірювання радіації проводиться на відстані 1—4 см від грошей. Якщо гроші є у мішках, то вимірювання здійснюється на відстані 10—20 см від них. При наявності забруднених грошей їх загортають у щільний матеріал і закривають у металевий сейф. У сейфі їх обкладають свинцевими пластинами.

4. Про факт знаходження радіоактивних грошей банк ставить до відома місцевий штаб ЦО і не пізніше одного дня необхідно повідомити обласне управління НБУ. Отримавши ствержувальну відповідь, гроші ліквідуються в установленому порядку, тобто складається акт на ліквідування.

5. Банки зобов'язані кожного дня слідкувати за рівнем радіо­активного випромінювання грошових знаків, з відповідним записом у спеціальному журналі радіаційного контролю.

АВАРІЇ НА ВИРОБНИЦТВІ, ДЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ СИЛЬНОДІЮЧІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ

На підприємствах хімічної, нафтопереробної, харчової промисловості можливе виникнення аварійних ситуацій з викидом СДОР, Причинами таких ситуацій може бути порушення правил експлуатації, вимог правил безпеки. В Україні є 877 хімічно небезпечних об'єктів, них 39 розташовані на території Львівської області. Нарощення хімічного виробництва призвело до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для оточуючого середовища і людей. Тільки токсичних відходів в Україні накопичено більше 4 млрд. т, при середньорічному утворенні 103 млн. т. Проблема безпеки населення в зонах можливого хімічного зараження

займає важливе місце в переліку завдань щодо захисту людей у надзвичайних ситуаціях"?

Аварії на хімічно небезпечних об'єктах мають свої особливості до яких, зокрема, відносяться:

1. Неможливість прогнозування аварії у часі.

2. Велика ймовірність важких наслідків для життя і здоров'я людини.

3. Складнощі завчасного вжиття ефективних захисних заходів. Непередбачуваність економічних і екологічних наслідків тощо. У надзвичайних ситуаціях з потенційно небезпечними хімічними речовинами важливе значення має розуміння властивостей СДОР. Найрозповсюдженішими і небезпечними речовинами, що вико­ристовуються у промисловості і побуті, є аміак і хлор.

Аміак — за звичайних умов — це газ, легший за повітря, який легко зріджується під тиском, а при випаровуванні поглинає тепло -- сильно охолоджується. Ця властивість використовується у промислових та побутових холодильниках на м'ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції. Крім того, він є сировиною багатьох хімічних виробництв. Аміак зберігається і транспортується у зрідженому стані. Як рідина, він легший за воду, має меншу густину і при виході на повітря утворює слабкий дим. Вогне­небезпечний, створює вибухові суміші з повітрям, отруйний. Особливо небезпечний для очей. При малих концентраціях діє збуджуючи, при великих — людина непритомніє. Крім того, він викликає задуху, сильний кашель. Найкращі методи захисту — ізолюючий протигаз, респіратор РПГ-67КД, захисний костюм типуЛ-1, гумові чоботи, рукавички. Оскільки аміак легший за повітря, то він буде здійматися вгору, тому безпечніше від аміачної хмари ховатися у низинах, підвалах, тунелях.