Гнійні захворювання лімфатичних і кровоносних судин

Сучасні засоби профілактики і ліку­вання тромбофлебіту включають: анти­коагулянти прямої і непрямої дії, тром-болітичні засоби, препарати, які поліп­шують мікроциркуляцію і зменшують агрегацію форменних елементів крові.

До антикоагулянтів прямої дії нале­жать гепарин (по 5000 ОД 4 рази на добу) та низькомолекулярні гепарини непрямої дії — пелентан (0,1—0,15 г 2 рази на добу), неодикумарин (0,05— 0,1г 2 рази на добу), фенілін (0,01 г 2 рази на добу). Призначати антикоа­гулянти можна лише у разі контролю ко-агулограми або у крайньому разі хоча б протромбінового індексу. Він повинен знижуватися не більш як на 40—50 % (при нормі 75—100 %).

Серед тромболітичних засобів застосовують трипсин,хімотрипсин (0,07 мг/кг маси тіла, внутрішньовен­не 2 рази на добу).

Ефективний стандартний препарат тромболітин (суміш трипсину з гепари­ном у співвідношенні 6:1). Він має антикоагулянтну і тромболітичну дію (0,1мг 3 рази на добу внутрішньовенне або внутрішньом'язово).

До фібринолітичних препаратів належить фібринолізин (20 000— 40 000 ОД у поєднанні з гепарином, внутрішньовенне).

З метою поліпшення мікроциркуляції внутрішньовенне вливають низько­молекулярні декстрани (реополіглюкін).

У разі нагноєння тромбофлебітично-го вузла показаний розтин гнояка.

Після стихання гострих проявів хво­рому спочатку дозволяють рухи у постелі, через 2—3 доби — опускають ногу, а відтак ходити, міцно бинтуючи її.

При хронічному тромбофлебіті, особливо якщо він супроводжується варикозним розширенням вен, по­трібна радикальна операція з видален­ня тромбованих вузлів.

Профілактика тромбофлебіту поля­гає у своєчасному лікуванні тих пато­логічних змін, які лежать у його основі. За наявності варикозного розширення вен треба своєчасно оперувати. Якщо ж операція протипоказана (літнім лю­дям, наприклад), кінцівку в припідня-тому положенні туго бинтують або ре­комендують носити еластичні панчохи. Для профілактики тромбофлебіту в післяопераційний період показані ліку­вальна гімнастика, раннє вставання. Якщо на кінцівках є гнійні осередки, їх треба ліквідувати.

Серед ускладнень тромбофлебіту тре­ба виділити посттромбофлебітичний синдром. Якщо тромб розсмоктується або каналізується, прохідність вени відновлюють, створюючи умови для кровообігу в кінцівці. Коли ж тромб замінюється сполучною тканиною, в кінцівці виникають значні порушення венозного відтоку. Вона набрякає, болить, трофіка її порушується — роз­виваються виразки; різко знижується працездатність хворого.

Дуже небезпечним ускладненням тромбофлебіту є емболія, особливо легеневої артерії, що може призвести до інфаркту легені і навіть до смерті.