Половина фосфору, який всмоктався, відкладається в кістках. Кількість його обернено пропорційна вмісту кальцію в їжі, оскільки ці елементи складають нерозчинні солі фосфору. Однак, жири, вітамін Д, фітин і його похідні посилюють всмоктування фосфору, яке проходить головним чином в початкових відділах тонкої кишки.
Зуби і кістки потребують в особливо великих кількостях кальцій і фосфор під час росту. Співвідношення між кальцієм і фосфором в кістках дорівнює: 1 концентрація фосфору в плазмі крові в протилежність кальцію змінюється з віком, дієтою, гормональним станом. У дорослих людей вона складає 2,5-4,3 / 100 мл, а у дітей – 5,0 – 6,0 мг / 100 мл.
У склад кісток фосфор входить у вигляді фосфату кальцію. Зубна емаль – це також сполука фосфору. З сечею виводиться до 60-65% фосфору, який надійшов.
Клінічні ознаки порушення обміну фосфору
При прийомі їжі з низьким вмістом кальцію та високим вмістом фосфору і фітинової кислоти, може розвитися залізодефіцитна анемія, внаслідок різкого зниження всмоктування заліза з кишечника.
Існують відомості про фосфорне виснаження у хворих, які довгий час приймали антацидні препарати, які не всмоктуються (які понижують кислотність шлункового соку): альмагель, маалокс, фосфолюгель і ін. Ці ліки порушують всмоктування фосфору в шлунково-кишковому тракті, що призводить до гіпофосфатемії (низький вміст фосфору в крові) і гіперкальціємії (підвищення вмісту кальцію в крові через виливання його з кісток).
При цьому у людей відмічались: втрата апетиту, загальна слабість, болі в кістках, а інколи – порушення психіки.
При високому вмісті фосфору порушується всмоктування магнію і внаслідок цього збільшується потреба організму в магнії для попередження кальцинації нирок, аорти і ін. м’яких тканин.
Харчові джерела фосфору
Найбільш багаті на фосфор ікра осетрових (594 мг), жовток яйця (470 мг), квасоля (390-460 мг), печінка теляча, вівсяна (322 мг) і гречана (297 мг) крупи, какао, грецькі горіхи і гарбуз.
Селен – елемент молодості
Розприділення в організмі
У людини основна кількість селену знаходиться в м’язах (905000 мкг), печінці (до 1200 мКг), крові (до 1100 мКг) і легенях (до 180 мКг).
Біохімічне і біологічне значення селену
Про роль селену, як важливого біоелемента свідчать слідуючи спостереження:
1) в мікрокількостях він міститься практично у всіх тканинах організму, за виключенням жирової;
2) профілактичне приймання його в їжі охороняє печінку, шкіру і м’язову тканину від токсичних пошкоджень ядохімікатами, виявленими радикалами, радіоактивним опроміненням;
3) бере участь в передачі фото сигналів сітківки ока і в процесах світловідчуття;
4) проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;
5) є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку пухлинної тканини;
6) входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів (глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин від пошкоджень вільними радикалами.
Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%.
Оптимальна потреба в селені
Добова потреба 50-200 мкг.
Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг, з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від раку.
Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг) на добу.
Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект, зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.
Селен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.
При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості розщеплення сполук селена з тваринними білками.
Клінічні ознаки порушення обміну селену
Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання сільськогосподарських тварин.
У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:
- різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);
- швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на шкідливих виробництвах;
- зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні гнійничкові захворювання;
- повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;
- підвищена схильність до захворювань печінки;
- порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);
- виникнення статевої слабості, імпотенції.
Харчові джерела селену
Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових, свинячому жирі.
Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.
Кальцій – король білосніжної посмішки
Розприділення в організмі
Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.
Біохімічне значення кальцію
Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і функцій клітин:
- активізує кальцієві канали;
- входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;
- активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;
- підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури, яка розміщується в стінках судин;
- контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;
- послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;
- являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів;
- сильний антиоксидант і антистресор.
Обмін кальцію в здоровому організмі
Оптимальні потреби
Добова потреба в кальції змінюється з віком:
|
Діти 1-5 років |
800 – 900 мг |
|
Діти 6-7 років |
1000 – 1200 мг |
|
Більшість дорослих |
800 мг |
|
Вагітні жінки |
1000 мг |
|
Кормлячі жінки |
1500 мг |
Засвоєння кальція організмом людини передоприділяється його іонізацією і залежить від вмісту в продуктах харчування рослинних кислот, вітаміна Д і жирів.
Завантажити реферат