Сечовидільна система, її функціональне значення
Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій – це одна найважливіших особливостей живої матерії.
Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня. Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено, ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.
Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін, розвивати своє клінічне мислення.
Органи виділення (видільна система), або сечові органи.
В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.
Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.
ЛЕГЕНІ - сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).
ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ - виділяє незначну кількість води, жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені залишки їжі в вигляді калових мас.
ШКІРА - виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода, солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з'єднання.
Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з організму називається ДІУРЕЗОМ.
До сечових органів відносяться:
1. Нирки - функція сечоутворення і сечовиділення.
2. Сечоводи - функція сечовиведення.
3. Сечовий міхур – сечонакопичення.
4. Сечівник (жіночий, чоловічий) - сечовідведення сечі назовні.
НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ
1. Головна функція нирки - видільна (екскреторна). Бони виділяють з організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати.
2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постійному рівні внутрішнього середовища (гомеостаза).
А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;
Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.
3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня артеріального тиску.
4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції органічних кислот і основ іонів К+ і Na+.
5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному) обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпідному, білковому і вуглеводному обміні.
ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.
Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.
ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.
Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного стовпа.
Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного – ІІІ поперекового хребців.
Ліва нирка розміщується на рівні XI грудного – ІІ поперекового хребців.
Межують нирки з такими органами:
ззаду - з поперековою частиною діафрагми, поперековим м'язом.
спереду правої нирки - знаходяться такі органи: права доля печінки, правий згин товстої кишки, 12-ти пала кишка.
спереду лівої нирки - знаходяться такі органи: шлунок, хвіст підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки.
Вище нирок знаходяться наднирники – парний орган ендокринної системи.
На нирці розрізняють: 1. Поверхні: 1) передню, 2) задню, ІІ. два краї: 1) опуклий називають латеральний; 2) ввігнутий називають медіальний ІІІ Два кінця (або полюси)
1) верхній
2) нижній.
Всі елементи; ниркова артерія, ниркова вена, нерви, лімфатичні судини, сечовід утворюють ниркову ніжку.
На медіальному краю нирки, приблизно посередині є заглибина, яку називають воротами нирки hilus renalis) через які проходять ниркова артерія, нерви лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід. Ворота нирки продовжуються в ниркову пазуху, яка зайнята
1. малими (8-12) нирковими чашками
2. великими (2-3)
3. нирковою мискою, яка звужується і переходить в сечовід.
Малі ниркові чашки мають форму трубочок, які одним кінцем охоплюють нирковий сосочок, а другим кінцем продовжуються в великі ниркові чашки.
ОБОЛОНКИ НИРКИ:
1. Ниркова фасція - зовнішня
2. Жирова капсула - середня оболонка
3. Фіброзні капсула - внутрішня, (сполучнотканинна, яка безпосередньо прилягає до речовини нирки і легко відокремлюється від неї.
Оболонки нирки разом з судинами нирки являють собою фіксуючий апарат нирки.
Стінка ниркових чашок і ниркової миски складається з слизової оболонки, шару гладких м'язових клітин і сполучнотканинного шару.
Макроскопічна будова нирки:
внутрішня.
Нирки - це паренхіматозний орган, що складається з речовини або паренхіми, яка в свою чергу складається з двох шарів:
1. Коркова речовинна - світлого кольору, розміщується суцільним шаром і дає відростки а мозкову речовину - ниркової стовпи.
2. Мозкова речовина - темного кольору знаходиться всередині, представлена 12-15 нирковими пірамідами, верхівки яких направлені в ниркову пазуху, основа напрямлена до поверхні нирки
Верхівки 2-3 пірамід з'єднуються і утворюють – нирковий сосочок, який виступає в малу ниркову чашку. Є 12 ниркових сосочків, які мають дрібні отвори, ч/з які сеча виділяється в малі чашки.
Мікроскопічна будова нирок.
Нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої називають нирковими (сечовими) канальцями. Вони являються складовою частиною структурно-функціональної одиниці нирки – нефрона.
У людини загальна кількість нефронів в нирці досягає в середньому 1млн. - (коркові і юкстамедулярні).
Нефрон представляє собою каналець, початковий відділ якого у вигляді двохстінної чаші, що оточує артеріальний капілярний клубочок, а кінцевий - впадає в збирну трубку.
Завантажити реферат