Організація аудиту та його нормативно-правове забезпечення

Продовження терміну дії свідоцтва здійснює контрольно-реєстра­ційна комісія, рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської діяльності.

Суб'єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов'язані:

• дотримуватися вимог чинного законодавства України, рішень АПУ, положень Національних нормативів аудиту і Кодексу профе­сійної етики аудиторів України;

• подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановле­ний строк;

• у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.

До аудиторських фірм та аудиторів як суб'єктів підприємниць­кої діяльності, котрі не включені до Реєстру, застосовуються стягнення, передбачені статтями 26, 27 Закону України "Про аудиторську ді­яльність".

Зокрема, цими статтями передбачено, що за неналежне виконан­ня професійних обов'язків Аудиторська палата України може за­стосувати до аудитора стягнення у вигляді попередження, зупинен­ня дії сертифіката на строк до одного року або анулювання серти­фіката.

При цьому припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АПУ у випадках:

• виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

• систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених національних нормативів аудиту.

Порядок припинення чинності сертифіката на аудиторську діяль­ність визначається Аудиторською палатою України. Рішення Ауди­торської палати України щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді або арбітражному суді.

Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності набуло чинності з 1 листопада 2000 р. після затвердження Аудиторською палатою України. Термін подання документів до АПУ для внесення до Реєстру згідно з вимогами Положення було встановлено до 25 грудня 2000 р.

Зразки свідоцтва про внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, заяви, реєстраційної картки і звіту аудиторської фірми/ аудитора про виконані роботи представлені в додатках до даного посібника*.

4. Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм

Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелек­туальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків, (див. рис. 2.1).

Вказані принципи відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту (МНА 1, § 14—18 "Етика"). Від дотримання цих етичних прин­ципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність ви­конувати найскладніші завдання.

Незалежність — головна риса професії аудитора. Вона обумов­лена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має за­лежати від гонорару, який виплачується клієнтом.

Об'єктивність висновків має ґрунтуватися на вдумливому до­слідженні діяльності клієнта, використанні достовірних даних, зас­тосуванні оптимальних методів їх аналізу і складання аудиторсько­го висновку за результатами перевірок. У ставленні до клієнта ауди­тор повинен бути коректним, чемним і передбачливим, а свої заува­ження доводити у формі побажань, порад, рекомендацій.

Надаючи консультаційну допомогу, аудитор зацікавлений макси­мально захистити інтереси клієнтів, а отже, не зосереджує своєї ува­ги тільки на негативних фактах. І у клієнта, і в аудитора спільна мета — зробити посильний внесок у ефективне функціонування рин­кової економіки. Для аудитора багато важить широка поінформо­ваність у виробничо-економічних справах. Крім того, аудитор не може надавати професійні послуги, не будучи достатньо обізнаним із за­гальними і технічними стандартами з обліку й аудиту.

Рис. 2.1. Основні принципи професійної етики аудитора

Конфіденційність — не менш важлива риса професії аудито­ра. Він зобов'язаний зберігати виробничі й комерційні таємниці клієнтів, не поширювати конфіденційну інформацію, щоб не завда­ти їм шкоди. За розголошення секретів клієнтів аудитор несе відпо­відальність за законом і моральну відповідальність перед колега­ми.

Кодекс професійної етики аудитора затверджено рішенням Ауди­торської палати України від 18.12.1998 р. № 73. У кодексі, крім розглянутих вище принципів незалежності, об'єктивності й конфі­денційності, пріоритетне значення надається фаховості, компетентності аудитора.

Аудиторська фірма — юридична особа, яка безпосередньо зай­мається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Основні функції аудиторської фірми:

• експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стану майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному, під час пе­редачі його в оренду, приватизації, у випадках збитковості чи банк­рутства;

• перевірка достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності за період дослідження;

• прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємст­ва, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

• інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності під­приємств на договірних засадах із замовниками;

• упорядкування обліку і звітності, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік і звітність за відсутності кваліфікованих спеціалістів або з інших мотивів, при цьому аудитори складають баланс, фінансову звітність, облікові регістри на підставі первинних документів (відновлюють кількісно-сумовий облік);

• консультації (в усній і письмовій формі) з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій за відпо­відну плату тощо.

Права аудиторів:

• перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового об­ліку та іншу документацію;

• отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;

• отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;

• проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;

• залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;

• проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;

• надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи ком­п'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;