Гонка озброєнь зростала великими темпами. Коли одна з сторін створювала яку – не будь принципово нову зброю, то її противниця кидала всі сили і ресурси, щоб добитися того ж. Безумне змагання торкнулось усіх областей військової промисловості. Змагалися скрізь: в створенні новітніх систем стрілецької зброї (на радянський АКМ США відповідали М-16), в нових конструкціях танків, літаків, кораблів і підводних човнів, але, мабуть, самим драматичним було змагання в створенні ракетної техніки.
Гонка озброєнь була згодом самохіть зупинена обома сторонами. Був укладений ряд договорів, що обмежували накопичування озброєнь. Таких, як наприклад, Договір про заборону іспитів ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (5.08. 1963г.), Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, створення без'ядерних зон (1968г.), угоди по ОСВ-1 (обмеження і скорочення стратегічних озброєнь) (1972г.), Конвенції про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної і токсинної зброї і про їх знищення (1972.) і багато інших.
Економіка
Достатньо очевидно, що величезні витрати, що несли понаддержави, не могли тривати нескінченно, і в підсумку протистояння двох систем вирішувалося в економічній сфері. Саме ця складова виявилася, в кінцевому рахунку вирішальною. Більш ефективна економіка Заходу, дозволяла не тільки підтримувати військовий і політичний паритет, але і задовольняти потреби сучасної людини, якими в силу чисто ринкових механізмів господарювання уміла грамотно маніпулювати. В той же час потужна, орієнтована тільки на виробництво озброєнь і засобів виробництва, економіка СРСР, не могла, та й не збиралася конкурувати в цій області з Заходом. В кінці кінців, це відбилося на політичному рівні, СРСР почав програвати боротьбу не тільки за вплив в країнах третього світу, але і за вплив всередині соціалістичної співдружності.
Глава №2
Час приходу до влади Горбачова можна охарактеризувати так: велась широка військово-політична конфронтація між урядами США та СРСР за розміщення в Європі ракет середньої дальності, безрезультатно пройшли радянсько-американських переговори, що проходили в 1981-1983 рр. про обмеження ядерних озброєнь в Європі і про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Поганим політичним кліматом і зростанням недовір'я і підозрілості сторін один до одного, зведенням до мінімуму контактів і зв'язків в сферах двосторонніх радянсько-американських відносин.
Коли ж до влади прийшов відносно молодий політик, зі своїм баченням зовнішньої доктрини СРСР, та проголосив перебудову всіх важливих сфер діяльності країни, в тому числі і зовнішньої політики, як внаслідок, з березня місяця 1985 року почався новий етап радянсько-американських переговорів про обмеження ядерних і космічних озброєнь, поступовим відновленням механізму політичного діалогу між двома країнами, в тому числі і на вищому рівні.
У листопаді 1985 року відбулася радянсько-американська зустріч у верхах (М. С. Горбачов і Р. Рейган) в Женеві. Вона вилилася у відкритий широкий діалог, що надав істотний вплив на загальну обстановку в світі, а також поклала початок співпраці в ряді сфер двосторонніх відносин СРСР - США. Обидві сторони заявили, що "ядерна війна не повинна бути розв'язана і в ній не може бути переможців[2]", і зобов'язалися не прагнути до досягнення військової переваги, підкреслили важливість запобігання будь-якій війні між ними - ядерної або звичайної
У жовтні 1986 року М. С. Горбачов і Р. Рейган зустрілися в Рейк’явіку. Значення цієї зустрічі складається, передусім в тому, що на ній були обговорені конкретні формули радикального скорочення ядерної зброї, балістичних ракет середньої дальності, запропоновані радянською стороною. Хоча ні якого договору підписано не було, лідери розуміли, що зустріч мала успіх, і відкрила шлях до подальшого прогресу в радянсько-американських відносинах.
Щоб забезпечити собі оперативний простір Горбачов, зайнявся переоцінкою складових радянської зовнішньої політики. На ХХVII з’їзді партії у 1986 році марксистко-ленінська ідеологія була майже повністю викинута за борт. Горбачов став першим керівником, повністю відкинувшим поняття класової боротьби і проголосивши мирне існування самоціллю.
З березня 1987 року радянсько-американські відносини вступили в наступний період. Помітно активізувалися політичні контакти на різних рівнях. У ході вельми інтенсивних дипломатичних контактів навесні і особливо восени 1987 року вдалося завершити вироблення договору по ракетах середньої і малої дальності, домовитися про проведення в грудні того ж року третьої радянсько-американської зустрічі у верхах - на цей раз в Вашингтоні.
Ставало очевидним те, що через низку економічних труднощів, США виявляються не в змозі фінансувати всі військові програми, що проштовхуються Пентагоном. У 1985 р. конгрес США заморозив військові витрати, а з 1987 р. почалося навіть їх певне скорочення. У країні посилювалася критика зовнішньої політики адміністрації, і особливо її курсу відносно Радянського Союзу.
Важливою ланкою в розвитку радянсько-американських відносин стала зустріч у верхах в Москві, яка відбулася з 29 травня по 2 червня 1988 року. Сам факт проведення зустрічі на вищому рівні, підготовка до неї не тільки закріпили значні позитивні зміни в радянсько-американських відносинах, але і дали нові імпульси до їх розвитку. Ратифікація Договору по ракетах середньої і меншої дальності, обмін в ході зустрічі ратифікаційними грамотами про вступ цього договору в силу, подальше просування в завершенні виробленням угоди про 50-процентне скорочення стратегічних наступальних озброєнь, підписання до зустрічі угод по афганському урегулюванню, підписання ряду угод про подальше вдосконалення механізму запобігання ядерній війні, а також про розвиток двосторонньої співпраці - все це конкретні свідоцтва нормалізації радянсько-американських відносин, що продовжується, привнесення в них додаткових елементів стійкості і послідовності.
В грудні 1988 року Горбачов припинив прагнути до досягнення довгострокових угод, які були в нього майже в руках, і відступив, взявшись за одностороннє скорочення радянських військових сил. В своєму виступі в ООН 7 грудня він об’явив про одностороннє скорочення на 500 тис. чоловік і 10 тис. танків, враховуючи половину танків, які протистояли НАТО. Інші сили дислоковані в Центральній Європі підлягали реорганізації для переробки їх в оборонні частини. Представник Горбачова Геннадій Герасимов прокоментував це так: “Мы наконец собираемся покончить с набившим руку оскомину мифом советской угрозы, угрозы со стороны Варшавского пакта, угрозы нападения на Европу[3]».
Наступного року в липні місяці на Раді Європи Горбачов, відрікся не тільки від “доктрини Брежнева”, яка зумовлювала право радянської інтервенції в Східній Європі, а і від орбіти сателітів, заявив про засудження “сфер впливу”:
“Общественно-политический порядок в той или иной стране менялся в прошлом и может изменится в будущем. Но эти перемены являются исключительным делом народа данной страны и его выбором… любое вмешательство во внутренние дела и любые попытки ограничить государственный суверенитет – дружественных, союзных и прочих стран – недопустимы… Настало время сдать в архив постулаты периода «холодной войны», когда Европа рассматривалась как арена конфронтации, разделенная на “сферы влияния”[4]».
Завантажити реферат