Україна, Польща й Китай зазнали найбільших збитків у період війни. Зокрема, втрати України становили 42 % загальних збитків СРСР. Тактика «випаленої землі», застосована при відступі у 1941 р. Червоною армією та у 1944 р. відступаючими німецькими та союзними їм військами, нацистський окупаційний режим призвели до небаченої руйнації усього економічного життя України.
Власне, відбудова розпочалася не по війні, а у міру визволення українських земель. У той час, як європейські уряди, отримавши допомогу за планом Маршалла, зуміли забезпечити відносно нормальний за тих умов рівень життя населення, приступивши після цього до відбудовчих робіт, в Україні населення, позбавлене елементарних умов для виживання, змушували й далі «будувати комунізм». Головна увага, як і раніше, приділялася важкій промисловості й військовим галузям; кількісні показники звично переважали над якісними.
Справа відбудови ускладнювалася тим, що:
— в Україні відновилися репресії, а у західних областях тривала війна режиму проти партизанів УПА;
— вивезені на Схід у роки війни підприємства було вирішено не реевакуйовувати;
— карткова система, яка існувала до 1947р., забезпечувала лише напівголодне животіння населення, а 160 млн дол., що їх до квітня 1948р. направила в Україну Адміністрація допомоги та відбудови Об'єднаних Націй (ЮНРРА), було недостатньо й до того ж використовувалися вони владою на власний розсуд.
За цих умов українське населення, насамперед жінки та підлітки, виявляло небачені мужність і терпіння. До праці людей надихала віра у те, що після війни відбудуться докорінні зміни суспільно-політичного ладу в Україні. Зокрема, поширювалися чутки про скасування колгоспів.
До відбудовчої праці долучилися й близько 2,2 млн демобілізованих воїнів. Повернулися в Україну також 800 тис. так званих «остаобайтеріе», насильно вивезених на примусові роботи до Німеччини, та полонених. Після «фільтрації» органами держбезпеки чиЕгїало з них були звинувачені у «співробітництві з ворогом» й відправлені до концтаборів на півночі Росії.
Долаючи труднощі, український народ вже до травня 1945р. відновив до 30% довоєнних промислових потужностей. У роки четвертої п'ятирічки (1946-1950 рр.) було відновлено роботу металургійних заводів Придніпров'я й Донбасу, відбудовано Дніпровську гідроелектростанцію (1947 р.), вугільні шахти Донбасу (до 1950р.), залізорудні шахти Кривбасу. Було також відбудовано металургійні гіганти «Запоріжсталь» І «Азовсталь», Луганський паровозобудівний завод, Харківський тракторний. У 1945 р. було введено в дію Одеський автоскладальний завод, зводилися нові об'єкти.
Значно менших успіхів було досягнуто у сільському господарстві. Відсутність техніки, мінеральних добрив, достатньої кількості робочої сили та виснаженість непомірною працею за роки війни людей не дозволяли нарощувати випуск сільськогосподарської продукції. Колгоспна система виявила свою цілковиту неспроможність до ефективного господарювання. До цього долучилися й природні чинники. Посуха 1946 р. призвела до того, що хліба в Україні зібрали у 3,5 раза менше, ніж у 1940 р. Загинуло багато худоби, зросли ціни на продовольство. Того року на одного українського селянина на рік виділялося лише по 34 кг хліба. І це притому, що для підтримки промосковських режимів у Східній Європі було відправлено 1,7млн пудів хліба (!). В Україні втретє після 1921 та 1932-1933рр. за більшовицького правління запанував голод, який особливо лютував у 1947р. Населення рятувалося тим, що виїздило у західні області, де не було колгоспів і, відповідно, й голоду, щоб виміняти харчі. За явно заниженими офіційними даними, за час приховуваного владою від світу голоду померли понад 101,6 тис. чоловік. Після переможної війни було зафіксовано випадки канібалізму.
Відбудовчий період — яскрава і водночас трагічна сторінка української минувшини.
Завантажити реферат