Західноукраїнські землі між двома світовими війнами (1921-1939 рр.)

Значна частина населення Західної України після поразки у визвольній боротьбі почала втрачати віру в традиційні цінності дйдної демократії та надії мирними методами, з допомогою дддідних країн досягти незалежності України. Серед політиків, особливо молодих, зростали нетерпіння, схильність до без­компромісних, крайніх методів боротьби, включаючи терор. З щ участю в 1929 р. у Відні на З'їзді офіцерського об'єднання — української військової організації і радикальних студентських груп було утворено організацію українських націоналістів /ОУН). Керівником ОУН до 1938 р. був колишній командир корпусу січових стрільців полковник Є, Коновалець. А після його вбивства агентами НКВС — А. Мельник. Ідеологічною основою ОУН був «Інтегральний націоналізм», який розробив д. Донцов.

Напередодні 1939 р. в ОУН було 20 тис. членів. ОУН вико­ристовувала різноманітні методи боротьби. Серед найдієвіших вважалися акти саботажу, терору, експропріації. Після вбивст­ва оун:вцями в 1934р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького були заарештовані майбутні лідери ОУН — С. бандера І М. Лебєдь.

На Закарпатті, яке входило до складу Чехословаччини, по­літичне життя мало свої особливості. Суто української партії, що діяла цілком самостійно, тут не було. Політичні групи За­карпаття діяли під «дахом» близьких їм політичних партій. Ра­зом з тим вони схилялися до певних національно-культурних традицій, що історично склалися в краї: русофільства (його прихильники вважали, що карпатоукраїнці — це частина росій­ського населення, яка денаціоналізувалася під впливом певних Історичних умов); русинства (течія, що вважала жителів краю окремим слов'янським народом); українофільства.

Українська течія була найвпливовішою, бо вона найглибше відбивала настрої і традиції українців Закарпаття.

На окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності українських політичних партій і громадських об'єднань. Вони діяли підпільно і напівпІдпільно. Коли в 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові, а діяль­ність політичних партій була повністю заборонена, свої органі­зації зберегли лише добре законспіровані радикальні націона­лістичні групи.

Таким чином, у центрі політичного життя західноукраїнсько­го суспільства стояли такі головні питання: визначення шляхів паціонального визволення України, побудови суверенної укра­їнської держави, утвердження в ній справедливого соціально-економічного ладу.