Інші європейські системи майже не відрізнялися від шведського зразка. Таким чином не можна переоцінити вклад Густава Адольфа у розвиток військового мистецтва. Прямими наслідками його діяльності став кінець панування у Європі Габсбургів і перехід пальми першості до Франції Ришельє, Мазаріні і Людовика ХІV, а також перетворення у середині XVII ст. Балтійського моря на шведське озеро. Але найголовнішим стало те, що завдяки його реформам артилерія отримала друге народження, піхота нарешті визначилася із основною зброєю – вогнепальною, а в кавалерії нобілітет перестав відігравати виключну роль, що стало однією з причин появи думок про невідповідність місця у суспільстві, яке посідали благородні та суспільною користю, яку вони, припинивши бути головним джерелом перемоги, приносили.
До Першої Світової війни відбулося чимало змін у способах ведення бою, але принцип співпраці трьох військових гілок: кавалерії, піхоти і артилерії та поняття «батальйону» як базової тактичної одиниці залишилися незмінними протягом наступних 300 років.
Література
1. Бадак А.Н. и др. «Всемирная История: в 24 т. Т. 12».- Мн.: Литература, 1996.
1. Oman, Charles. A History of the Art of War in the Sixteenth Century. New York: HarperCollins Publishers.1937.
2. Dodge, Theodore Ayrault. Gustavus Adolphus. Boston: Bethany Hous Publishers. 1991.
3. MacMunn, George. Gustavus Adolphus. New York: HarperCollins Publishers. 1961.
4. Parker, Geoffrey. The Military Revolution. Chapter VI: Military Innovation and the Rise of the West, 1500 – 1800. New York: HarperCollins Publishers. 1986.
5. Roberts, Michael. Gustavus Adolphus: A History of Sweden. 1611 – 1632. 2 vols. London: Penguin Books. 1958.
6. Wedgewood, Christopher V. The Thirty Years’ War. New York: HarperCollins Publishers. 1961.
Завантажити реферат