Композитор О .І. Білаш писав музику до кінофільму “Сон”.
Режисер фільму Володимир Денисенко запропонував у сцену, де завезені далеко від України кріпаки сидять і сумують у панській “людській”, ввести пісню.
Написати слова попросили Дмитра Павличка. Через 10-15 хв. Він показав товаришам перший куплет:
З далекого краю
Лелеки летіли
Та в одного лелеченьки
Крилонька зомліли.
Пісня “Лелеченьки” була написана швидко, вона стає популярною не тільки у нас на Батьківщині, а й за її межами.
Хоровий жанр – хор а капела.
Олександр Іванович Білаш.
Народився композитор у співучій сім‘ї в березні 1931 року в Градизьку на Полтавщині. Мати – Євдокія Андріївна – вважалася першою співачкою на сільських сходинах, батько – Іван Опанасович – грав на балалайці, гітарі.
Провчившись рік у Київській музичній школі для дорослих, Олександр поїхав у Житомир, де поступив на другий курс музичного училища імені В.С. Костенко. Там, у Житомирському музичному училищі, написав свою першу пісню.
У 1951 році Білаш успішно склав іспити до Київської консерваторії ім П. І. Чайковського на композиторський факультет.
Дипломна робота композитора – симфонічна поема “Павло Корчагін” – перша серйозна праця молодого композитора, крок у світ великої музики, куди Олександр увійшов швидко і рішуче.
Завершуючи “Павла Корчагіна”, Білаш паралельно працює над творами для симфонічного оркестру: “Скерцо”, “Весняна сюїта”, балетна сюїта “Буратіно”. Перші твори на власні тексти: “Новорічний вальс”, “Три подружки синьоокі”.
Після закінчення консерваторії О. Білаш працює в Київському інституті ім.О. М. Горького, викладає там гармонію, і теорію музики.
У 1962 р. О. Білаша приймають у спілку композиторів України.
У 1964 р. композитор пише музику до кінофільму “Роман і Франческа” (пісня Романа “Впали рови на покоси”).
У 1968 році О. Білаш став лауреатом Всесоюзної премії Ленінського комсомолу за цикл молодіжних пісень і за активну пропаганду радянської музики серед молоді.
У 1975 році композитор О. Білаш став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, у 1977 – народним артистом України. Його нагороджено медаллю на ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, медаллю і почесною грамотою Радянського комітету захисту миру, також орденом Трудового Червоного Прапору.
Дмитро Павличко.
Д. Павличко – відомий український радянський поет, лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, республіканських премій ім Островського, ім. М. Рильського – перу якого належать книги віршів “Гранослав”; “Хліб і стяг”, “Таємниця твого обличчя”, “Любов і ненависть”.
Ідейне і тематичне багатство, образна палітра, самобутність таланту поета роздивляється на широкому фоні всесоюзної літератури, досягнень поезії братських народів СРСР.
Д. Павличко народився в 1929 році в с. Стопчатів Яблунівського району Івано-Франківської області. У рідному селі поет здобув перші знання, а й пізнав першу науку хліборобської праці, основи народного “морального кодексу”, в якому основними “статтями” є любов до праці, повага до старших.
Середню освіту Д. Павичко здобув у 1948 році у Коломийській середній школі, потім навчався на філологічному факультеті Львівського університету ім. І. Я. Франка, там і закінчив аспірантуру.
У 1955 році з‘являється збірка Д. Павличка “Земля”, а в ній цикл “Любов”.
Пісня в народній свідомості нерозривно пов‘язана з працею, вона не тільки дає розладу у важкій і виснажливій праці, полегшує її.
Невипадково поетична творчість так часто ототожнюється з піснею, поети вважають найбільшим щастям створити пісню, яка пішла б в народ.
Літературний текст.
Зміст: У творі “Лелеченьки” розповідається про те, яка важка праця, і низька заробітна плата, неволя і голод змушували кріпаків їхати за океан, на чужину, щоб заробити трохи грошей на прожиття.
Подорож на чужину була далекою, важкою і виснажливою, люди змушені були залишати свій рідний край, свою домівку. І можливо назавжди розлучатися зі своїми близькими і рідними, своєю батьківщиною.
З далекого краю часто поверталися, бо “чужина клята” висушувала силу, забирала здоров‘я і щастя.
“З далекого краю
лелеки летіли,
та в одного лелеченьки
Кирилонька зомліли”.
Тема: Зображення тяжкого життя селян-кріпаків, які виїжджали на заробітки на чужину.
Ідея: Надія в краще майбутнє.
Форма викладу: амфібрахій
З да – ле’ – ко – го’ краю
Ле – ле’ – ки ле’ – ті – ли’.
Музично - виражальні засоби.
Жанр твору – лірико – драматична пісня.
Форма твору – куплетно – варіаційна (тема і дві варіації).
Характеристика мелодії. Основна тема проходить в партії соло у другій і третій варіації тема переходить до партії сопрано. Вона побудована на інтонаціях народних пісень. Метроритмічний рисунок в основному складається з таких ритмічних вартостей:
Ладові особливості: У творі використані натуральний і гармонійний види мінорного ладу, а також лідійський лад на що вказує на підвищений ІV ст. соль дієз.
Для мелодії характерні плавні тужливі звучання, хвилеподібний рух, вона повна жалю і співчуття. В основному мелодії характерні секундові ходи:
Соло
Є стрибки на квінту:
Соло
Зустрічаються стрибки на сексту:
Підвищена VII ст – до дієз у творі загострює інтонаційне звучання в якому відображено тужливі прощання, драматичність даної ситуації.
Темп твору: п о м і р н и й.
Розподіл музично-тематичного матеріалу.
Музично-тематичний матеріал розподілений в залежності до змісту твору. Основну мелодичну лінію виконує соліст, а хор виконує роль гармонічного супроводу.
Друга варіація за будовою аналогічна першій. Різниця в тому, що основну мелодію виконує не партія соло, а партія – сопрано.
У третій варіації проходить імітація головної мелодії в партії альтів, яка надає твору більшого мелодичного напруження, а його драматичний характер набирає згущених красок і підводить твір до трагічного закінчення:
Несіть мане, лелеченьки,
На крилах додому.
У 4 такті третьої варіації вступають тенори зі своєю додатковою мелодією. У 7 такті вступають баси і закінчується період звучання всіх хорових партій.
Завантажити реферат