Право власності та право повного господарського ведення - Курсова робота

Держава (або регіон) як власник реалізує своє право у господарюванні, коли приймає вирішальні та розпорядчі (дозвільні) акти у відношенні об'єктів власності про направлення їх на господарські цілі.

Такі рішення, як планові акти про будівництво важливих народно-господарських об'єктів, про створення нових об'єднань або виробничо-господарських комплексів із їхніми органами, що очолюють, про передачу підприємств, об'єднань, їхньої приватизації – це все дії щодо реалізації права власності. Оскільки акти мають виробничо-господарські цілі та породжують підприємницькі стосунки, вони відносяться до господарського регулювання. Беруть участь у господарських відносинах на базі власного майна приватні власники – фізичні та юридичні особи.

Держава законодавчо встановлює форми власності: державна, колективна та приватна. Кожної з цих форм власності притаманні тільки їй характерні риси (суб'єкти, засоби придбання, об'єкти), що викладені у главі 1. В основі розподілу на види лежить суб'єктивний склад даного права, так як суб'єктом, припустимо, загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської – Республіка Крим, комунальної адміністративно-територіальної одиниці в особі обласних, районних, сільських, селищних, міських Рад Народних Депутатів. У державній власності знаходиться більш широке коло об'єктів, ніж у колективній та приватній власності. Суб'єктами колективної власності є окремі організаційно-оформлені колективи та інші колективні організації, такі як господарські товариства, трудові колективи, релігійні організації, громадські об'єднання та ін., які є юридичними особами. Як і у праві приватної власності коло об'єктів визначене законодавчо. Існують ряд об'єктів, що не можуть бути у приватній та колективній власності. Суб'єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Усі форми власності мають свої переваги та недоліки.

Форми реалізації прав власності можуть різноманітними. У процесі реалізації суб'єкти вступають до абсолютно-відносних речові правовідносин. До числа таких правовідносин відносяться право повного господарського ведення, оперативного управління, оренди та інші права на майно, отримані від власників для ведення господарської діяльності.

Вони є абсолютно відносними. Тому що суб'єкт такого права реалізує свої можливості поза взаємодією з іншими суб'єктами, володіє, користується та розпоряджається майном 'абсолютно', не використовуючи своїх можливостей ні з ким, крім власника, з яким він перебує у відносному правовідношенні. Правовідносини такого роду у сучасному регулюванні опосредують представлення державного майна підприємцем.

Вони одержують майно для його реалізації у умовах ринкової конкуренції з тим, щоб використати автономну оперативно-господарську самостійність, отримати оптимальні фінансово-господарські результати, що дозволять рентабельно для держави та регіону вести діла у власних інтересах та інтересах власника. В даній курсовій роботі розглянуті такі форми реалізації права власності як оренда, право повного господарського ведення та право внутрішньогосподарського ведення. Виходячи з задач курсової роботи необхідно провести порівняльний аналіз права власності та права повного господарського ведення. Щодо суті дані права є ідентичними, так як обидва права володіють тріадой повноважень: володіння, користування та розпорядження. Є абсолютними правами у частині можливості захисту, так як і власник і підприємство володіти майном на правах повного господарського ведення мають можливість захисту від усіх осіб, а останні навіть від власника. Істотні відмінності цих двох прав перебують у тому, що суб'єктом права власності можуть бути і фізичні і юридичні особи, а права повного господарського ведення, тільки юридичні особи; засоби придбання права власності можуть бути як первинними, так і похідними, а засоби придбання права повного господарського ведення тільки похідними; власник має право на створення, ліквідацію, реорганізацію підприємства, визначення цілей його діяльності, здійснення контролю за ефективністю використання та схоронності довіреного майна, юридична особа, яка володіє майном на праві повного господарського ведення, таких прав не має.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гречко В. В., Зіоменко Ю. І. Констітуційне право на особисту власність – К.: Политвидав України, 1989. – 65 с.

2. Заболотний В. Організаційно-правові основи і особливості функціонування різних форм власності // Політика і час – 1991. – № 13. С. 15-23.

3. Закон України “Про власність” від 07.02.91р. // Юрид. вісник України – 1997. – №11.

4. Закон Украины “Опредприятиях” от 27.03.91 с изм. и доп.

5. Комах Е. Право коллективной собственности в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право – 1997. – №6. – С. 3-7.

6. Майнові права громадян юридичних осіб // Михайленко О. Р. Основи правознавства – К., 1997. – С. 171-181.

7. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право – БЭК, М., 1994. – Т. 1. – 298 с.

8. О собственности в СССР –М.: Политиздат, 1990. – 126 с.

9. Правовое регулирование отношений собственности в Украине // Юрид. вестник – 1997. – №1. – С. 84-89.

10. Правоведение 90 г. – №4 Толстой Ю. К. Собственность и пр. Собственности в условиях перестройки.

11. Приходько И. А. Молодому предпринимателю – М.: Мол. гвардия, 1991. – 189 с.

12. Пронська Г. Правове становище орендного підприємства // Юрид. вісник України – 1996. – №11.

13. Селіванов В. Проблеми трансформації власності права в Україні // Віче – 1997. №6. – С. 86-100.

14. Сиплувий Ю. М. Підприємцям – про захист власності // Юрид. вісник України – 1997. – №16.

15. Система форм собственности переходных обществ // Экономика Украины – 1996. – №6. – С. 54-62.

16. Собственность: право и свобода – М.: ИГПАН, 1992. – 127 с.

17. Суханов Е. А. лекции оправе собственности – М.: Юрид. лит., 1991. – 238 с.

18. Шемякин Л. Конституционное обеспечение прав субъектов права собственности и хозяйствования // Юрид. вестник – 1997. – №2. – С. 62-63.

ПРИМІТКА

1. Декрет Кабінета Міністрів України «Про режим іноземного інвестування” від 20.05. 93 р.

2. Ст. 35 Закону України “Про власність” від 07.02. 91 р.

3. Ст. 20 Закону України “Про власність” від 07.02. 91 р.

4. П. 3 ст. 18 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03. 91 р.

5. П. 2 ст. 4 Закону України “Про власність” від 07.02. 91 р.

6. Ст. 268 Цивільного Кодексу

7. П. 1 ст. 18 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р.

8. П. 1ст. 37, п. 1 ст. 38 Закону України “Про власність” від 07.02. 91 р.

П. 1 ст. 34 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03. 91 р.

ДОДАТОК