Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх ціль – виконання працівником визначеної трудової функції.
Розглядаючи трудовий договір у вузькому значенні, варто обмежитися відносинами по його висновку, зміні і припиненню. Це ядро всіх індивідуальних трудових відносин.
До індивідуальних трудових відносин відносяться:
n по професійній орієнтації і профотбору, здійснюваному роботодавцем;
n по висновку, зміні і припиненню трудового договору;
n по навчанню працівників безпосередньо на виробництві і підвищенню їхньої кваліфікації;
n по відстороненню працівників від роботи;
n по оцінці й атестації працівників;
n по заробітній платі і нормуванню праці;
n за робочим часом і часу відпочинку;
n по дисципліні праці;
n по охороні праці;
n по дисциплінарній відповідальності працівника;
n по матеріальній відповідальності сторін трудового договору.
У науці трудового права прийнято включати в систему суспільних відносин, що складають предмет трудового права, крім власне трудових відносин (індивідуальні трудові відносини), також велику групу відносин, тісно зв'язаних із трудовими, котрі передують, супроводжують чи випливають з останніх. До них відносять: організаційно-управлінські відносини в сфері праці; відносини по забезпеченню зайнятості, профорієнтації і працевлаштуванню; відносини по професійному добору, професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; соціально-партнерські відносини; відносини по нагляду і контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства; відносини по розгляду трудових суперечок.
Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб'єктів, що, будучи визнані правом, одержали свій реальний правовий статус.
З розвитком соціального партнерства колективні відносини вийшли за рамки підприємств і створили нову соціально-трудову вертикаль, що пронизує тканину трудових відносин від рівня конкретного підприємства до загальнонаціонального рівня.
Колективні трудові відносини – це середовище обирання індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне положення з індивідуальними трудовими відносинами.
Так, підводячи підсумок сказаному, можна зробити висновок, що трудові відносини як предмет трудового права являють собою ланку виробничих відносин, що складаються в процесі застосування праці в суспільній кооперації праці, коли громадянин включається в колектив організації для виконання визначеного роду роботи (трудової функції) з підпорядкуванням установленому трудовому розпорядку.
Організаційно-управлінські відносини в сфері праці.
Як правило, ці відносини складаються в процесі організації і керування працею між роботодавцем, з одного боку, і трудовим колективом або профкомом – з іншої. Вони стосуються головним чином встановлення і застосування умов праці в конкретній організації, поліпшення матеріально-побутових і культурних форм обслуговування трудящих, раціонального використання фондів організації, нормування й оплати праці й інших питань, що торкаються колективні й індивідуальні інтереси працівників. Стосовно до головного предмета трудового права і трудовим відносинам - організаційно-управлінські відносини відіграють службову роль: вони покликані організовувати трудові відносини і керувати ними в рамках конкретної суспільної кооперації праці. Протягом усього періоду функціонування трудових відносин організаційно-управлінські відносини виступають у якості їхнього супутника
і організатора.
Типовим різновидом організаційно-управлінських відносин у сфері праці виступають у даний час відносини, зв'язані з розробкою, прийняттям і виконанням колективних договорів і угод (генеральних, галузевих (тарифних) і спеціальних). Вони діють в організаціях незалежно від форм власності, відомчій приналежності і чисельності працівників.
Відносини по працевлаштуванню.
Вони виникають у зв'язку зі звертанням громадян до органів, що відають працевлаштуванням (органам державної служби зайнятості на місцях), із проханням підшукати їм придатну роботу. Існування в Україні системи державних органів працевлаштування покликано сприяти реалізації громадянами конституційного права на працю, особливо в тих випадках, коли вони виявляються безробітними і випробують утруднення в подісканії роботи або одержанні професійної підготовки по новій для них спеціальності. Як показує практика, у сприянні подісканію роботи бідують, в основному, жінки, молодь після закінчення загальноосвітніх шкіл, особи, що вивільняються з організацій у зв'язку з науково-технічним прогресом, банкрутством, удосконалюванням організації праці і системи керування.
Як правило, відносини по працевлаштуванню передують виникненню трудових відносин. Органи працевлаштування при цьому виконують звичайно посередницькі функції між організаціями, що бідують у кадрах, і громадянами, що виявили бажання влаштуватися на роботу по визначеній спеціальності, кваліфікації, посаді. Для рішення головної задачі – працевлаштування – органи державної служби зайнятості мають у своєму розпорядженні банк даних про наявність вільних робочих місць і вакансій у регіонах і в конкретних організаціях.
Відносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві.
Ці відносини виникають у зв'язку з одержанням громадянами робочих спеціальностей у ході індивідуального, бригадного або курсового учнівства, що звичайно передує періоду їхньої самостійної роботи, а також у зв'язку з поглибленням працюючими своїх професійних навичок на курсах підвищення кваліфікації.
Будучи складовою частиною предмета трудового права, зазначені відносини мають своїм змістом не праця, як такий, а навчання по визначеній спеціальності і кваліфікації. Їхня цільова спрямованість полягає в тому, щоб за допомогою професійного навчання на виробництві забезпечити підготовку громадян до праці як кваліфікованих працівників.
Виникнення відносин по професійній підготовці зв'язано з висновком договору між громадянином і організацією, по якому сторони беруть на себе взаємні зобов'язання, зв'язані з процесом професійного навчання. Тривалість відносин по професійній підготовці кадрів обмежена визначеним терміном. В міру успішного закінчення навчання громадяни здають кваліфікаційні іспити, їм привласнюється відповідна спеціальність і кваліфікація, після чого вони на підставі наказу (розпорядження) роботодавця зараховуються на самостійну роботу і стають повноправними учасниками трудових правовідносин.
Відносини по нагляду за охороною праці і дотриманням трудового законодавства.
Зазначені відносини складаються в процесі наглядової діяльності компетентних державних органів за станом охорони праці і дотриманням трудового законодавства в організаціях. Такими органами в даний час виступають органі праця інспекції. У профспілках функцію контролю і нагляду здійснюють як загальні органи (комітети і ради профспілок), так і спеціалізовані (технічна і правова інспекції праці). Загальний державний нагляд за дотриманням трудового законодавства здійснюють органи прокуратури. Серед державних органів, що здійснюють спеціалізований нагляд за охороною праці на підприємствах і в установах, варто виділити органи Госсанэпіднадзова, Госэнергонадзора, а також органи Державного нагляду за ядерною і радіаційною безпекою.
Завантажити реферат