Структура, завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю

Орган нагляду при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами держав­ної виконавчої влади, а також з відповідними органами інших держав.

Орган нагляду в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує й контролює їх виконання. У разі потреби орган нагляду видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.

Рішення органу нагляду з питань страхової діяльності, ви­дані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконан­ня центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами.

Департамент має центральний апарат та відділи нагляду в ре­гіонах.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпе­чують виконання основних його функцій щодо контролю за страхо­вим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:

* методологія розвитку страхового законодавства та міжнародні відносини;

* методологія здійснення й забезпечення нагляду у сфері страхування життя;

* ліцензування, ведення справ страховиків;

* розробка системи бухгалтерського обліку, звітності та ауди­ту страхових організацій;

* здійснення нагляду й перевірок роботи страхових організацій;

* аналіз річної та квартальної звітності страховиків.

Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ виконує пев­ні функції, такі як розробка проектів законодавчих актів і норма­тивних документів, здійснення ліцензування та ведення держав­ного реєстру, упровадження систем обліку та звітності, аналіз поданих звітів та підготовка аналітичних записок, проведення перевірок і підготовка висновків щодо додержання законодавства за результатами перевірок.

З огляду на потребу серйозного збільшення обсягу та підви­щення якості різноманітних фінансових послуг у серпні 2001 ро­ку ухвалений Верховною Радою Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено створення Єдиного уповноваженого органу, що здійснюватиме контроль за наданням будь-яких фінансових послуг, включаючи й послуги зі страхування.

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої вла­ди, який працює за колегіальним принципом.

Положення про Уповноважений орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України. Упов­новажений орган є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

Структура центрального апарату Уповноваженого органу ви­значається Положенням про Уповноважений орган.

За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Кон­сультаційно-експертна рада — дорадчий орган, який діє на гро­мадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів доку­ментів, що розробляються і/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідан­ня, які збираються за потребою, але не рідше як один раз на мі­сяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визна­чається Положенням про Уповноважений орган.

Напрямки страхового нагляду. Перший, початковий, припа­дає на період подання документів на ліцензування. Документи на отримання чи переоформлення ліцензії, які надходять до органу Нагляду, проходять експертизу в підрозділах, які відають питаннями страхування і в разі потреби подають свої зауваження до за­значених документів. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають помічені недоліки. Особлива увага приділяється прави­лам (умови страхування, страхові продукти), що їх розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому орган нагляду зосереджує увагу на тому, чи відповідають правила вимогам закону, а також на тому, щоб окремі їх положення не призвели до можливих зловживань щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрямок — це аналіз звітності, яку щокварталу пода­ють страховики. Орган нагляду головну увагу зосереджує на до­держанні умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщенні страхових резервів на умовах, установлених цим органом.

Особливо ретельно аналізуються розмір і причини заборго­ваності перед страхувальниками. За результатами аналізу фор­мується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

Аналіз звітності протягом кількох років показав, що переваж­на більшість порушень страховиками страхового законодавства України стосується умов укладання договорів страхування, фор­мування страхових резервів та заповнення форм звітності.

І, нарешті, третій напрямок — проведення безпосередніх пе­ревірок на місці. Працівники органу нагляду аналізують первин­ну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповід­ність договорів страхування правилам, затвердженим під час лі­цензування та реєстрації, вивчають банківські документи. За ре­зультатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для вжиття санкцій до страховиків.

На місцях орган нагляду здійснює свою роботу через регіональні відділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Вони підпорядковані керівництву цього органу, хоча й співпрацюють у спільних питаннях із місцевою виконавчою владою. Конкретно їх основні функціональні обов'язки такі:

* перевірка щодо правильності застосування страховиками за­конодавства України про страхову діяльність;

* аналіз додержання страховиками чинного законодавства;

* контроль за платоспроможністю страховиків згідно з при­йнятими ними страховими зобов'язаннями;

* контроль за додержанням правил формування й розміщення

страхових резервів;

* аналіз стану й тенденцій розвитку страхової діяльності в ад­міністративно-територіальній одиниці та регіоні; узагальнення практики страхової діяльності; 182 Частина 2. Страховий ринок

* проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань страхової діяльності через місцеву пресу, телебачення, радіо та інші засоби масової інформації;

* розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що нале­жать до компетенції зазначених уповноважених;

* підготовка разом з відповідними місцевими органами влади пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про страхування, які подаються до органу нагляду на розгляд.

Працівники в регіонах мають право:

• діставати від страховиків необхідну інформацію про їхню діяльність та фінансовий стан;

• отримувати річну звітність страховика, яку він подає до органу нагляду, а також інформацію від підприємств, установ, організацій, банків, громадян для виконання завдань, покладе­них на них;

• створювати комісії та робочі групи для проведення переві­рок діяльності страховиків;

• одержувати безоплатно від місцевих органів державної ви­конавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на них завдань;