Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи

Подібні процеси відбувалися і в Прокуратурі УСРР.

До 1932 р. в Україні діяли міжрайонні, міські та дільничні прокуратури. З організацією областей було скасовано міжрайонні прокуратури і створено дільничні, міські, обласні прокуратури і Прокуратуру республіки.

Прокуратура республіки та усі її органи входили до системи наркомюсту. Очолював Прокуратуру республіки Генеральний про­курор, який одночасно був наркомом юстиції УСРР.

Органи прокуратури здійснювали нагляд за законністю дій усіх (крім ВУЦВК і Раднаркому УСРР) органів влади та управління на території України, а також господарських і громадських організа­цій; порушували кримінальні справи проти тих, хто вчинив злочин. Органи прокуратури мали право опротестовувати у встановленому законом порядку постанови, накази, циркуляри і розпорядження, якщо вони не відповідали закону. Вони здійснювали нагляд і керівництво діяльністю органів дізнання та слідства.

Істотних організаційних змін зазнали органи прокуратури у 1933 p. Замість прокуратури Верховного Суду СРСР і прокуратур союзних республік, які входили до складу республіканських нарко­матів юстиції і безпосередньо не підпорядковувались прокурору Верховного Суду СРСР, створювалась єдина централізована систе­ма прокурорських органів.

Для здійснення цього завдання 20 червня 1933 p. утворено як самостійний орган Прокуратуру СРСР, яка об'єднала органи про­куратури у всесоюзному масштабі. Прокуратуру Верховного Суду було ліквідовано.

На Прокуратуру СРСР покладалось загальне керівництво дія­льністю прокуратур союзних республік. Прокурор Союзу РСР отри­мав право давати прокурорам союзних республік обов'язкові вка­зівки, скликати наради прокурорів союзних республік, перевіряти діяльність органів прокуратури союзних республік. Відбувалась централізація прокурорського апарату.

У 1934 p. замість дільничних прокуратур в усіх районах УСРР було утворено районні прокуратури.

Відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 20 лип­ня 1936 р. "Про утворення Народного комісаріату юстиції Союзу РСР" органи прокуратури і слідства УСРР, як й інших союзних республік, було виділено з системи наркомату юстиції та підпоряд­ковано безпосередньо Прокурору Союзу РСР. Цим актом заверши­лася централізація усіх органів Прокуратури Союзу РСР.

На початку 30-х років відбувалися значні зміни в структурі адміністративно-політичних органів. Характерно, що їх реорганіза­ція провадилася кожний раз за ініціативою центру, український уряд вимушений був лише виконувати директиви, що надходили з Москви. Так, відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 15 грудня 1930 p. було ліквідовано наркомат внутрішніх справ УСРР, який здійснював керівництво різними галузями управління:

комунальною справою, міліцією, місцями позбавлення волі тощо.

Його функції було передано різним відомствам: керівництво кому­нальним господарством перейшло до головного управління кому­нального господарства при Раднаркомі УСРР, керівництво місцями позбавлення волі — до наркомюсту УСРР.

У постанові ЦВК і Раднаркому СРСР зазначалося, що ліквіда­ція НКВС союзних республік обумовлена "загостренням класової боротьби всередині суспільства, необхідністю у зв'язку з цим вве­дення жорсткої дисципліни, а також надання більшої самостійності в управлінні органам по боротьбі зі злочинністю та охороні грома­дської безпеки і революційного порядку".

Наслідком такої реорганізації було значне посилення ролі ОДПУ. Різко активізувалась й діяльність органів ДПУ УСРР. Вже з лютого Г930 р. в усіх обласних центрах України існували "трійки" — каральні органи, до складу яких входили начальник управління ОДПУ, обласний прокурор і перший секретар обкому КП(б)У. Такий безконтрольний каральний апарат виносив вироки практично без свідків, без захисту, без ознайомлення з кримінальною справою і навіть без підсудного. Прокуратура від нагляду за дотриманням закон­ності в органах держбезпеки практично усунулась. До складу ОДПУ перейшла й міліція. Постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 27 грудня 1932 р. загальне керівництво роботою управлінь робітничо-се­лянської міліції союзних республік покладалося на ОДПУ, при якому було створено головне управління робітничо-селянської міліції.

До 1934 р. ОДПУ займалось гарантуванням не тільки держав­ної безпеки, а й громадського порядку, охороною державної та суспільної власності, відало паспортизацією. Так, введення в УСРР у 1933 р. паспортної системи супроводжувалося широкомасштаб­ною "чисткою" міст від "ворожих елементів". Тільки із Харкова згідно з планом слід було виселити 50 тис. чоловік — біженців, що зуміли прорватися через кордони, які були зведені навколо голоду­ючих районів, а також "куркулів", що втікали з села.

Значну роботу провадило ДПУ по ліквідації сфабрикованих нею різних антирадянських організацій. У 1930 р. у Харкові прохо­див судовий процес, де було звинувачено 45 провідних учених і письменників. Їм приписували участь у підпільній контрреволюцій­ній організації "Спілка визволення України", яка була "викрита" органами ДПУ УСРР. Така ж доля спіткала "Всеукраїнський есері­вський центр", "Всеукраїнський боротьбистський центр" та ін.

Адміністративно-командна система управління вимагала даль­шої перебудови державних структур, які б були активними провід­никами її політики.

Переломним етапом на шляху до повної централізації репре­сивно-каральної системи став 1934 p., коли 10 липня постановою ЦВК СРСР було утворено загальносоюзний НКВС, до складу якого замість ліквідованого ОДПУ ввійшло новоутворене головне управ­ління державної безпеки. У союзних республіках були утворені НКВС союзних республік, які насправді ніколи не були республі­канськими, автономними, а були лише філіями центрального реп­ресивного апарату, оскільки вони функціонували на підставі поло­ження про загальносоюзний НКВС, на який покладались обов'язки забезпечення революційного порядку та державної безпеки і охоро­ни суспільної (соціалістичної) власності; ведення актів громадянсь­кого стану; прикордонної охорони тощо. Для цього у структурі НКВС були утворені головне управління державної безпеки, го­ловне управління прикордонної та внутрішньої охорони, головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень, відділ актів громадянського стану, адміністративно-господарське управ­ління та головне управління пожежної охорони. Аналогічну струк­туру НКВС було встановлено і в союзних республіках.

З моменту утворення НКВС СРСР замість судової колегії ОДПУ, яка мала право застосовувати усі міри кримінального пока­рання, включаючи розстріл, при наркомі внутрішніх справ під його ж головуванням було засновано позасудовий орган під назвою "Особлива нарада", якому надавались широкі права в адміністрати­вному порядку застосовувати такі міри покарання, як заслання, виселення, ув'язнення до таборів на строк до 5 років, виселення за межі країни. На місцях, як і раніше, діяли спеціальні "трійки", котрі також не рахувалися з нормами судочинства. Судовий розгляд кримінальних справ замінявся адміністративними рішеннями.