Законність і шляхи її зміцнення в Україні

Серед них:

- проведення моніторингових досліджень громадської думки про діяльність органів внутрішніх справ;

- розробка і впровадження правового механізму, поновлення порушених працівниками міліції прав і законних інтересів громадян, відшкодування завданих матеріальних збитків;

- поширення практики прийому громадян в органах внутрішніх справ та без-посередньо за місцем їх проживання, у трудових колективах та громадсь-ких приймальнях;

- організація творчих конкурсів на краще висвітлення в засобах масової інформації діяльності органів внутрішніх справ і їх працівників, а також сприяння громадської думки боротьбі зі злочинністю;

- розробка системи матеріального і морального заохочення з метою більш широкого залучення громадян до охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю;

- підготовка фахівців за спеціальністю “Зв’язок органів внутрішніх справ з населенням і громадськими організаціями” тощо.

Президентом України у 1997 році утворена Державна комісія з проведення в

Україні адміністративної реформи. У сучасних умовах адміністративної реформи, перехідного періоду розвитку українського суспільства і держави, реформування системи МВС по-новому сприймаються питання забезпечення прав і свобод грома-дян країни, співпраці і взаємодії з населенням, вирішення яких значною мірою залежить від нормального функціонування системи органів державної влади, важливе місце серед яких займають виконавчі органи, в тому числі органи внутрішніх справ.

Тому для нормального їх функціонування, зміцнення дисципліни та закон-ності, співпраці та взаємодії з громадськістю, на нашу думку, необхідно:

1) стимулювати правову поведінку співробітників органів внутрішніх справ.

Зокрема, відмовитися від оцінки їх роботи за відсотками розкриття злочинів

а більше уваги приділяти громадській думці в оцінюванні діяльності органів

внутрішніх справ, реально ставити завдання з упереджуючих позицій;

2) створювати нормальні матеріально-технічні умови роботи;

3) особливу увагу приділяти кадровій політиці, через яку реалізується соціа-

льна політика держави. Здійснювати профорієнтацію, профвідбір і проф-

підбір;

4) взаємодіяти з більш широкими масами населення і громадськими формува-

ннями, здійснювати дійовий суспільний контроль з метою сприяння

зміцненню дисципліни та законності в органах внутрішніх справ;

5) створювати критерії для висування робітників на посаду (конкурсний

відбір);

6) проводити об’єктивне атестування (всебічно враховувати ділові якості, мо-

ральні, професійні, психологічні і фізичні можливості працівника, врахову-

вати думку суспільства про його роботу, неупереджене ставлення з боку

начальників і т. д.);

7) використовувати позитивний досвід іноземних держав у кадровій політиці;

8) більш широко використовувати міжнародні норми у взаємодії з населен-

ням;

9) розширити інститут позаштатних співробітників органів внутрішніх справ.

Проблема зміцнення дисципліни та законності в органах внутрішніх справ

може бути вирішена, якщо будуть ефективніше реалізовуватися запропоно-

вані заходи в тісному співробітництві та взаємодії з населенням і суспіль-

ством, бо чим більше буде проводитись роботи з населенням, тим більше

буде видна робота органів внутрішніх справ для громадськості, тим жорст-

кішим буде контроль з їх боку, тим менше буде порушень дисципліни та

законності . Тому співробітництво і взаємодію з суспільством можна рогля-

дати як сучасну форму зміцнення дисципліни та законності в органах внут-

рішніх справ.

Висновок

Підводячи підсумок даної роботи, можна зробити натупні висновки.

Законність – це суспільно-політичний режим, що полягає в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями і свавіллям в діяльності посадових осіб та забезпеченні порядку й організованості.

Суть законності складає додержання і виконання саме законів. Підзаконні нормативно-правові акти повинні видаватись на основі законів, у відповідності із законами і на виконання законів.

Основними принципами законності виступають:

1) всезагальність;

2) верховенство закону щодо всіх інших правових актів;

3) єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії;

4) рівність всіх перед законом;

5) недопустимість протиставлення законності і доцільності;

6) невідворотність відповідальності за правопорушення.

Законів у державі повинно прийматись стільки, щоб законодавчо були врегу-

льовані всі основні найважливіші сфери суспільного життя. Закони, видані держа-вою, повинні бути обов’язковими для держави так само, як і для кожного громадя-нина. Щоб забезпечити верховенство закону, необхідно створити демократичні структури, підвищити якість законів, вдосконалити законодавчу процедуру, відпра-цювати механізм реалізації закону. Пріоритетним завданням правової системи України є зміцнення законодавчої бази щодо прав людини, приведення законодав-ства у відповідність з європейськими нормами і стандартами; стабілізація законо-давства і правильне його розуміння та застосування; реформування системи право-охоронних органів. Наша держава повинна зробити все можливе для зближення українського законодавства з європейським правом. Адже від цього багато в чому залежить ефективність міжнародного співробітництва за участю України та її авто-ритет в Європі й у світі в цілому.

Гарантії законності – це об’єктивні умови й суб’єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим законності і стабільність правопорядку в суспільстві. Серед гарантій законності розрізняються загальні умови (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та правові) й спеціальні засоби (організаційні та юридичні). До юридичних засобів відносяться : засоби виявлення правопорушень, засоби попередження правопорушень, засоби припинення, заходи захисту, юридична відповідальність, процесуальні гарантії, правосуддя. Особливе значення мають юридичні гарантії (передбачені законом спеціальні засоби впровадження, охорони, і , у разі порушення, відновлення законності).

Для забезпечення законності важливу роль відіграють правова культура особи (така її властивість, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях), правове виховання (цілеспрямована діяль-ність державних органів, громадських об’єднань та інших суб’єктів щодо формуван-ня у громадян і посадових осіб високої правової культури) та юридичний всеобуч (єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охоплює всі верстви населення і всіх державних службовців).

Наслідком законності є встановлення в суспільному житті правопорядку (ре-

жиму впорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності). Найважливішу роль в охороні й захисті правопорядку в нашій країні відіграють органи внутрішніх справ.