Ресурси страхової компанії

Комерційна діяльність не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і оборотних засобів, тру­дових, фінансових та інформаційних ресурсів, їх сукупність і ра­ціональна структура визначають потенціал фірми.

У діяльності страхових компаній вирішальними є розміри грошових фондів і наявність кваліфікованого персоналу. Слід, проте, пам'ятати, що успіх роботи часто залежить від «найвужчого» складника потенціалу. Крім того, нерідко стає можли­вим і доцільним підсилити один фактор за рахунок послаб­лення іншого. Отже, створюючи чи розвиваючи страховий бізнес, потрібно звертати увагу на раціональне формування кожного компонента потенціалу компанії.

Формування ресурсів грунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Іншими словами, ідеться про необхідність постійного управління ресурсами.

Велике значення має вдалий добір приміщень для офісу ком­панії. Цей захід починають з визначення потреби в приміщеннях для нормального розташування там усіх структурних підрозділів.

Важливо визначити, де саме буде розміщена компанія. Під час вирішення цього питання береться до уваги, насамперед, ство­рення максимальних зручностей для потенційних страхувальни­ків. Якщо стратегія регіональної компанії передбачає, наприклад, пріоритетний розвиток діяльності зі страхування будівельних (технічних) ризиків, то офіс їй доцільно мати в районі перспектив­ної забудови міста.

Багатопрофільної компанії, як показує досвід країн з розвиненим страховим бізнесом, розміщуються переважно на перших поверхах у діловій частині міста, поряд з банками, інвестиційними компані­ями, біржами, великими торговельними підприємствами. З огляду на високу (значно вищу, ніж в інших місцях) вартість споруджен­ня, придбання або орендування приміщень у таких кварталах бага­то компаній на Заході обмежуються розміщенням у найпрестижнішому районі юридичної адреси і невеликого штату працівників для організації переговорів, проведення прес-конференцій, відпо­відальних ділових зустрічей керівництва компанії, підтримання зв'язків з громадськістю та державними органами управління. Ре­шта персоналу перебуває в приміщеннях, розташованих у дешев­ших місцях. Між різними приміщеннями офісу потрібний добре налагоджений зв'язок (ситуація, коли за юридичною адресою ком­панії зв'язок не спрацьовує, неприпустима). Адже податкові, судові та інші офіційні служби повинні визнавати, як правило, лише юри­дичну адресу.

Офіс має бути обладнаний сучасними, зручними меблями, пристосованими для виконання працівниками їхніх функціональ­них обов'язків, електронними видами зв'язку, комп'ютерною, копіювальною та іншою технікою. Нині основна маса інформа­ції передається електронними засобами. «Електронна пошта» має великі переваги. Вона в сотні разів скорочує час на передавання повідомлень та розпоряджень і потребує менших витрат.

Україна має добре налагоджений електронний зв'язок у бан­ківській системі. Нині завершено створення електронної системи зв'язку між усіма страховими компаніями, їх об'єднаннями та ор­ганами регулювання страхової діяльності. Це дасть змогу значно поліпшити страховий сервіс, сприятиме розвитку страховиків і посиленню контролю за їх роботою.

Особливо слід наголосити на необхідності забезпечення ком­панії зручним транспортом. Автотранспорту належить значна ча­стка у структурі основних засобів страховиків. Багато західних страхових компаній закріплюють за вищими керівниками персо­нальні автомобілі, і такі керівники особисто експлуатують їх для ви­конання функціональних обов'язків. Ще кілька автомобілів компа­нія має для задоволення потреби в термінових службових поїздках працівників. У компаніях на весь парк автомобілів є, як правило, один штатний водій-механік, який здійснює самостійно або через відповідний автосервіс технічний догляд за автомобілями. Наявність у претендента на посаду в страховій компанії посвідчення водія — вагомий чинник у конкурсному доборі кандидатів.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зо­бов'язань страхової компанії, складаються насамперед із грошо­вої частини сплаченого статутного фонду і системи страхових ре­зервів. Вони характеризуються значною специфічністю форму­вання та використання, їх висвітленню присвячена заключна час­тина цього підручника.

Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Кожний страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх чин­ників, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Цьому допомагають бази даних, які містять систему актів з правового забезпечення діяльності компанії, характеризують розвиток еко­номіки як на макро-, так і на мікрорівні, стан справ на національ­ному і регіональному страховому ринках, дають уявлення про сві­тові тенденції І нові технології страхування. Компанії варто мати бібліотечний фонд страхової літератури, періодичних видань. Найбільш оперативну і зручну для розмноження інформацію за­безпечують електронні її носії. Особливо корисний в цьому ро­зумінні нещодавно створений комп'ютерний довідник «Дінай: Страхування». Тому якомога повніше їх використання е одним із ключових моментів стратегії розвитку страховика. Потрібно роз­вивати інтегровані комп'ютерні системи інформаційного забез­печення діяльності компанії. Страхова компанія повинна викори­стовувати новітні інформаційні технології, зокрема можливості мережі Інтернет.

Основу успіху страхової компанії становлять трудові ре­сурси. Від інтелектуального та професійного рівня її персона­лу залежить досягнення нею стратегічної мети. Працівники не сприймають механічного, неусвідомленого управління. Адже кожний з них приходить в організацію з певною метою, по­требуючи сприяння в її досягненні. Тому керівництво компанії має постійно приділяти увагу кадровій політиці, дбаючи про максимальне розкриття професійних здібностей кожного пра­цівника.

Після того як визначено структуру компанії та кількісний склад персоналу окремих підрозділів, слід підготувати посадові інструк­ції та кваліфікаційні вимоги до осіб, котрі обійматимуть посади в цих підрозділах. Посадова інструкція являє собою перелік основ­них функцій, що їх має виконувати працівник згідно зі своєю поса­дою. До цієї роботи в нових компаніях слід залучати експертів, а також найбільш реальних претендентів на ті чи інші посади. Під­готовка проекту посадової інструкції дає слушну нагоду перевіри­ти рівень професійних знань кожного претендента, а також з'ясу­вати, чи має він намір і здатність сприяти вдосконаленню роботи компанії.

Посадова інструкція має бути реальною з погляду можливос­тей її виконання. Психологи стверджують, що люди, які обійма­ють посади, де вимоги надто високі або занижені, відчувають не­задоволення. Наприклад, деякі компанії пропонують випускни­кам вузу з дипломом магістра чи спеціаліста зі страхування три­валий час працювати на другорядних посадах, тоді як на посади провідних працівників запрошуються особи без економічної освіти і відповідного досвіду роботи. Звичайно, що це неприпус­тимо. Адже фахова освіта — важлива передумова успішної про­фесійної діяльності кожного працівника.