Як показує досвід, слабкість державного контролю негативно позначається на всій системі управління, що є одним з факторів сформованого сьогодні важкого становища в економіці України.
Таким чином, контроль є найважливішою функцією державного управління. У перехідній економіці роль контролю багаторазово зростає. Це пов'язано з принциповою особливістю ринкової економіки в порівнянні з командно-директивним зростанням ролі фінансових відносин, пріоритету контролю фінансових потоків. На сучасному етапі розвитку економіки Україна значення контролю зростає з року в рік, оскільки у зв'язку з перебудовних курсом політики країни фінансовий контроль виявився ослаблений. Можна виділити три головні засоби впливу уряду на приватну економічну діяльність[1, 45]:
1) податки, які зменшують власний прибуток, а, отже, і приватні витрати;
2) витрати, які спонукають фірми виробляти певні товари та послуги;
3) регулювання або контроль, який спонукає людей або продовжувати, або припиняти певну діяльність.
Крім швидкого зростання витрат і податків, збільшується також і кількість законів і постанов, що регулюють економічну діяльність.
Діюча система контролю в умовах переходу до ринкової економіки виступає однією з головних передумов якісного перетворення процесу управління економікою в цілому. Одним з найважливіших ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його функціональне призначення полягає в успішній реалізації фінансової політики держави, забезпеченні ефективного використання ресурсів у всіх сферах господарства і в створенні умов для ефективного державного регулювання ринкової економіки.
3. Організація контрольно-ревізійної роботи, її стан і перспективи розвитку в умовах різних форм власності
В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об’єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб’єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.
Багатоукладність економіки й наявність різних форм власності вимагають використання різних організаційних форм контрольно-ревізійної роботи.
В умовах адміністративно-командної системи господарювання функція фінансово-господарського контролю обмежувалась перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів. Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися за рахунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств не були зацікавлені в пошуку джерел створення товарних запасів, у ринках збиту неконкурентоспроможної продукції.
Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-ревізійної роботи.
Разом із тим підвищується відповідальність підприємницьких структур за результатами діяльності, що націлює підприємця на посилення попереднього контролю за здійсненням господарських операцій[7, 95].
З виходом Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” принципово змінюються функції державного контрольно-ревізійного апарату, посилюється контроль за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим та ефективним використанням коштів усіма суб’єктами господарювання.
Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Ревізії й перевірки мають спрямовуватися на викриття недоліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість.
Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід осилити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю. Водночас слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни.
Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства.
Статус державної контрольно-ревізійної служби, її функції і правові основи діяльності визначаються Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII.
Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. Державна контрольно-ревізійна служба в своїй діяльності керується Конституцією України, вищевказаним Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України і кабінету Міністрів України.
Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Вона координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів і органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.
Основні функції державної контрольно-ревізійної служби такі.
Головне контрольно-ревізійне управління України і контрольно-ревізійні управління (КРУ) на місцях:
1) організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в автономній республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі по проведенню ревізій і перевірок, узагальнюють результати документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про це органи законодавчої і виконавчої влади;
2) проводять ревізії і перевірки фінансової діяльності, стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах і інших органах державної виконавської влади, в державних фондах, в бюджетних організаціях, а також в підприємствах і організаціях, які фінансуються за рахунок коштів бюджету і державних валютних фондів;
3) проводять ревізії і перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, які діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;
4) проводять ревізії і перевірки повноти оприбутковування, правильності використовування і збереження валютних коштів;
5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями і перевірками;
Завантажити реферат