У ряді випадків зустрічаються документи, оформлені не на бланку, без печатки або з неясною печаткою. Вони повинні перевірятися безпосередньо в тій організації, від якої виходять. Особливо це відноситься до дорученнями, рахунками, квитанціями і ін[4, 82].
Є випадки підчистки, зміни цифр (номерів, дат, сум), сліди колишньої підшивки документа; взаємну невідповідність окремих реквізитів: кутового штампу та круглої печатки, номери і дати документа (великий номер на початку року або, навпаки, малий номер у кінці року) ; одні й ті ж дані повторюються в різних документах: номери документів, адреси, дати, прізвища.
У підроблених документах часто виявляються надмірності в оформленні: велика кількість віз, резолюцій, підписів, що не викликані необхідністю і вимог інструкцій. Особа, яка вчиняє підроблення, прагне прикрити внутрішню неспроможність документа зовнішніми ознаками законності та обгрунтованості.
Обставиною, супутнім підробки, є відсутність належних додатків: первинних документів - при подачі зведеного документа, підстав для розрахунку - при пред'явленні відповідної розрахункової відомості.
Відсутність програм може свідчити про два можливі явища: або документів зовсім не було і, отже, зведена відомість була складена без належного підстави, або справжні документи вилучені, повторно використані і знаходяться при іншому ордері[6].
У процесі ревізії документів слід звернути увагу на правильність записів, що випливають з них, де також можуть бути виявлені помилки і порушення. Документи потрібно розглядати разом з проводкою, це дозволить з'ясувати, чи вся сума проводки підтверджена документами. Необхідно ретельно аналізувати сторніровочной запису, тому що цим методом часто користуються при списанні незаконних сум, що підлягають опріходиванію або оплаті.
Важливе значення має перевірка правильності підсумків на відповідальних документах: в оборотних відомостях, в розрахунково-платіжних відомостях, в касових звітах і т.п. Завідомо неправильний підрахунок підсумків є засобом зайвого списання грошей з каси, товарів із магазинів і т.п.
З метою попередження зловживань, розкрадань контроль проводиться шляхом обстеження документальної перевірки, економічного аналізу, інвентаризації, узагальнення та реалізації результатів контролю.
2. Реалізація контрольної функції державної контрольно-ревізійної служби
Зберігання бюджетних грошей, їх раціональне і цільове використання - основне завдання, що стоїть перед державними контролюючими органами. Тому бюджетний контроль є основною частиною фінансово-економічного контролю і являє собою заходи, що проводяться державними органами з перевірки законності, доцільності та ефективності використання грошових ресурсів Україна.
У завдання бюджетного контролю входить:
1) забезпечення правильності складання та виконання бюджету;
2) дотримання податкового та бюджетного законодавства;
3) контроль за правильністю ведення бухобліку і складанням звітності;
4) перевірка ефективності та цільового використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів;
5) поліпшення бюджетної та податкової дисципліни;
6) виявлення резервів зростання доходної бази бюджетів різних рівнів;
7) контроль над реалізацією механізму міжбюджетних відносин, формуванням та розподілом цільових бюджетних фондів фінансової підтримки регіонів[8, 46];
8) перевірка обігу коштів бюджету та позабюджетних фондів у банках та інших кредитних установах;
9) припинення незаконних рішень за поданням податкових пільг, державних дотацій, субвенцій, трансфертів та іншої допомоги окремим категоріям платників або регіонах;
10) виявлення марнотратства і фінансових зловживань;
11) прийняття адекватних заходів покарання до винних осіб, проведення профілактичної, інформаційно-роз'яснювальної роботи з метою підвищення бюджетно-фінансової дисципліни.
Виходячи з цих завдань формується і діє система контрольних органів України в умовах поглиблення економічної реформи. Фінансовий контроль з боку представницької влади здійснюють різні парламентські органи, контрольні функції яких розглянуто нижче.
В останні роки виникла велика кількість різних підприємств та організацій недержавної власності. В основному підприємці не мають необхідних професійних знань, достатнього організаційного досвіду, моральних якостей, що дозволяють оцінювати прийняті рішення не тільки з позицій прибутку, але і з позицій дотримання закону. Держава не може байдуже ставитися до того, як ведуться справи на підприємствах і організаціях недержавної форми власності. По-перше, цей сектор має величезний національним багатством, яке значною мірою безкоштовно або за пільговою оцінці перейшло до нього з державної власності. По-друге, значна частина недержавних підприємств за роки перехідного періоду ще не напрацювала власного капіталу, а наявна ж фінансова база створена за рахунок операцій у фінансово-кредитній сфері та мобілізації державних фінансових ресурсів різними шляхами, в тому числі недозволеними. По-третє, в ситуації, фінансово-банківській структурі, на великих підприємствах, фінансово-промислових групах державі і громадянам належить значна частина акцій. Таким чином, необхідно підвищувати дієвість державного фінансового контролю і зміцнювати органи, його здійснюють. Причому контролю підлягають не тільки погано працюючі організації, але і мають нормальні результати діяльності, щоб попередити їх банкрутство і неплатоспроможність, які може спричинити за собою хвилю розорень партнерів, постачальників, акціонерів і клієнтів.
Одна з категорій підприємців, на яких поширюється фінансовий контроль - це підприємці без утворення юридичної особи. Підприємницької є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг.
Держава здійснює вплив на сферу фінансових відносин через податкову політику, регламентацію кредитних відносин, регулювання фінансового ринку.
У сферу безпосереднього державного управління фінансами входять і функції контролю[11, 75].
Формально об'єктом фінансового контролю є фінансові показники, але, так як вони регламентують процес формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, фактично об'єктом фінансового контролю стає весь процес виробничо-господарської діяльності. Цим і визначається велика роль контролю в системі управління. Встановлення дієвого, системно організованого контролю всіх рівнів виступає важливим чинником успішного соціально-економічного розвитку країни.
У використанні і управлінні держави є більше коштів, ніж мобілізується в бюджеті. Тому воно повинно мати правову базу і відповідний механізм забезпечення цільового та ефективного використання всіх належних йому коштів і контролю над тим, як це робиться. У той же час держава не може байдуже ставитися і до того, як ведуться справи на підприємствах і в організаціях недержавної форми власності. Таким чином, держава повинна мати у своєму розпорядженні такими формами фінансового контролю, які дозволили б ефективно контролювати підприємства всіх форм власності.
Завантажити реферат