Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Геоморфологічна будова Київської області

Реферати / Екологія / Геоморфологічна будова Київської області

Територія знаходиться в межах специфічного орографічного вулу , в котрому сходяться межі трьох крупних орографічних областей : Придніпровська височина , Придніпровська та Полісська низовина . Тому в загальному орографічному плані території чітко виділяються три її різні орографічні частини , що відповідають тим орографічним областям , що я щойно пригадував ; ці області різні за геоморфологічною будовою . Це видно по концентрації форм рельєфу різної генези на певних участках , неоднаковим набором та інтенсивністю сучасних геоморфологічних процесів , різними по ступеню глибини та густини розчленування поверхні і т.п. З урахуванням всіх цих особливостей відокремлюються більш узагальнено окремі райони та підрайони .

На території , що ми розглядаємо можно відокремити такі райони :

1. Зона змішаних лісів – Київське або Українське Полісся .

2. Лісостепова зона – Придніпровська височина (Київське плато ) та дніпровська лівобережна трасова рівнина .

Київське Полісся

По типам та формам рельєфу тут можно відокремити три геоморфологічних райони :

1. Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина .

2. Ниже—Тетеревська аккумулятивна аллювіально-зандрова рівнина .

3. Макаровська моренно-зандрова рівнина .

Північна половина правобережної частини області—Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина , південною межою котрої є північна половина Іванківського району . По будові сучасної поверхні можно визначити , що вона належить до відкладень льодового комплексу середньочетвертинного періоду , а також до верхньочетвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно—алювіальних утворень .

Міжрічні простори цього району являють вирівняні , алювіально-водольодовикові , алювіальні та понижені , слабохвилясті моренно-водольодовикові слаборозчленовані рівнини , яким властив високий рівень грунтових вод .

Значні площі зайняті річками Уж та Прип’ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин виположені та терасовані .

Значну роль в сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівней належить еоловим утворенням , а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччах сучасним органогенним утворенням .

Північна половина представлена моренною рівниною , поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок , що мають часто заболочені пойми ( 4,8%) . Перші надпойменні тераси , що були складені товщею верхньочетвертинного алювію , зустрічаються лише на окремих ділянках . На незакріплених ділянках терасових рівней розвинуті еолові форми .

Нижньо-Тетеревська акумулятивна низьменна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерев . Південна її границя орієнтовно проходить по лінії від гирла річки Білки через Бородянку , Димер до гирла річки Ірпень . На відміну від попереднього району , тут набагато більше розвинуті водно-льодовикові відкладення , на значних плщах розповсюджені алювіальні відкаладення ; морена розмита та зустрічається не часто .

Територія представлена вирівненими слоборозчленованими рівнинами ( правий берег річки Тетерев ) , зниженими , плоскими , слаборозчленованими рівнинами ( міжрічча річок Тетерев та Здвиж ) та підвищеними , холмисто-хвилястими рівнинами ( міжрічча річки Здвиж та річки Ірпень ).

Міжріччам властива слабка дренажність та високий рівень грунтових вод . Долина р. Тетерев характеризується лівобічною асиметрією .

Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського , Вишгородського , Іванківського районів . Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю , місцями ускладненою еоловоми формами рель’єфу , що чергуються з відносно пониженими та заболоченими просторами междуріч .

Значні плщі заняті річковими долинами Тетерева , Здвижа , Ірпеня та їх притоків . Долини річок при глибині врізу до 30-35 м характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин викладені та терасовані . Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рель’єфу , що часто чергуються з болотними масивами .

У Бородянки та Димера розповсюджені лессові “острови”, в межах яких значно розвинуті невластиві полісським районам яружні форми .

В геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється пойма та два хорошо розвинутих рівнянадпойменних терас . Поверхні широких пойм ускладнена еоловими формами ( гряди та пісчяні вали ) , багаточисленними старицями та потоками . Потужність сучасних алювіальних відкладів ( пісків ) місцями досягають 20-25 м . Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижних частинах течії річок верхньочетвертинними пісками та суглинками , що досягають потужності 15-20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженним розвитком . Тільки в долині р.Тетерев друга надпойменна тераса ( висотою 12-15 м) місцями досягає ширини 2-3 км . Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.

Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся . Абсолютні відмітки досягають 180 м та більше , глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені , головним чином , відкладами палеогену , поверхня яких в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів . На більшій частині території райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски , що залягають в морені . Їх потужність в середньому дорівнює 6-8 м , потужність горизонту морени досягає 7-10 м. На ряді ділянок , піски, що складають поверхню заміщюються пилуватими суглінками озерного походження , а також слоїстими лессовидними суглінками потужністю 6-8 м : лессовидні суглінки складають так звані лессові “острови” ( Вишгород та ін. ) , в межах яких помітно змінюється характер рель’єфу , виявляюща ознака – розчленованість невеличкими ярами , рівнинами , промоїнами . В західній частині району ( Макаровський район ) опосередковано на поверхню виходить морена . Такі поверхні (які , як правило , не мають покрова водно-льодовикових пісків ) утворюють Макаровську моренну западину . Поверхня рівнини на баготьох ділянках ускладнена пісковими грядами , холмами , заболоченними зниженнями , на ній зустрічаються моренні холми , вали .

Глибина врізу 30-40 , рідко 50 м. В будові долин приймає участь , окрім пойми , два рівня надпойменних террас . Контури долин у більшості випадків нечіткі , коренні схили виложені , вони широкі . Долини річок відрізняються наявністю широких , часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торфяників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень . Її пойма досягає ширини 2-3 км , відносна висота в середньому 0,3-0,4 метри . Поверхня пойми місцями заторфована чи ускладнена пісковими грівами та валами .

Перша надпойменна тераса виражена морфологічно більш чітко в лівобережній частині долини , де відносна висота її складає 7-8 м. Поверхня тераси часто вщхолмлена за рахунок розвитку піскових валів , гряд , дюноподібних утворень , що чергуються з заболоченими ділянкам . На ділянках , де в будові алювію тераси значну удільну вагу займають суглинкові породи , поверхня останньої прорізана неглибокими ярами , що відкриваються в пойму р.Ірпень . Потужність пісчано-суглиністого алювію , що складають терасу 15-17 м.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2022 україномовні реферати та навчальні матеріали