Управлінська звітність являє собою проблему практично для всіх керівників підприємств через відсутність відповідної системи фіксування, обробки і представлення даних. Частина керівників просто не знає, які види інформації потрібні їм для більш ефективного контролю роботи підлеглих і більш продуктивної роботи підприємства. Часто рішення приймаються на основі податкової системи звітності. На багатьох підприємствах існують паралельно дві системи обліку — бухгалтерський і практичний, тобто які служать забезпеченню виконання повсякденних робочих завдань співробітників і керівників підприємства.
Наслідком такого підходу до формування системи звітності є те, що, як правило, виникає конфлікт між тією інформацією, що хоче одержати керівництво, і тими даними, що можуть надати виконавці. Причина цього конфлікту очевидна: на різних рівнях ієрархії підприємства потрібна різна інформація, а при побудові системи звітності «знизу нагору» порушується основний принцип побудови інформаційної системи - орієнтація на першу особу. Виконавці володіють або не тими видами даних, що потрібні керівництву, або потрібними даними не з тим ступенем вірогідності.
Для того щоб керівництво підприємства могло одержувати необхідні йому для прийняття управлінських рішень дані, потрібно будувати систему звітності «зверху вниз», формулюючи потреби верхнього рівня управління і проектуючи їх на нижні рівні виконання. Тільки такий підхід забезпечує одержання. Фіксування на самому нижчому виконавському рівні таких первинних даних, що в узагальненому вигляді зможуть дати керівництву підприємства ту інформацію, у якій воно потребує.
Найважливішими вимогами до системи управлінської звітності є своєчасність, однаковість, точність і регулярність одержання інформації керівництвом підприємства.
Очевидно, що ці вимоги найбільше повно можуть бути реалізовані за допомогою автоматизованої системи. Використання технології електронної системи обліку обіцяло серйозні переваги по швидкості одержання, обробки інформації, а, отже, і серйозні переваги по швидкості прийняття управлінських рішень.
Ухвалення рішення про створення системи звітності покладалося на відділ автоматизації, що був зайнятий і іншими проблемами.
В наявності – проблема, її нерозуміння з боку керівництва і повна відсутність готових варіантів вирішення.
Відділ автоматизації виконав першу стадію ухвалення управлінського рішення: був здійснений збір всієї інформації, що стосується даної проблеми, а саме, були вивчені наявні на ринку спеціалізованого програмного забезпечення продукти, їх недоліки і переваги. Було розроблено кілька варіантів власної автоматизованої системи звітності.
У результаті, на стіл керівника лягли кілька проектів. Він не став приймати одноособове рішення, а зібрав усіх фахівців відділів, що працювали над даною проблемою. На спільній нараді було вироблене прийнятне для усіх рішення, а саме, обраний один із проектів, і відділ автоматизації розробив необхідне програмне забезпечення.
У даному прикладі чітко простежуються всі три стадії ухвалення управлінського рішення: з'ясування проблеми, вироблення плану рішення (розробка альтернативних варіантів рішення) і виконання рішення.
3.3. Поради по прийняттю рішень.
Перш ніж приймати рішення, люди думкою програють різні варіанти, вважаючи це кращим способом знайти оптимальний. Тому мені здається, що буде корисним привести тут кілька практичних порад, розроблених Е.Старобінським у своїй книзі "Як керувати персоналом".
1) Не метушитеся. Кожне рішення потрібно обміркувати, і на це потрібно час. Обумовите для себе час, необхідний для рішення, і проаналізуйте варіант, що прийшов у голову. Відзначте його плюси і мінуси. Така послідовність розвиває в нас здатність для прийняття рішень.
2) Виберіть стратегію поведінки. Це дуже важливо при вирішенні принципових питань. Принципові рішення не повинні спотворювати стратегію поведінки і суперечити життєвим установкам. У противному випадку варто подумати про перегляд своїх поглядів.
3) Піддайте серйозному аналізу сформовану ситуацію. У цьому випадку відкриється справедливість передбачуваного рішення. Для прийняття рішень цей крок стає принциповим.
4) При ухваленні рішення важливий здоровий глузд, це особливо важливо, коли альтернатив рішення багато. Спирайтеся на логіку, це допоможе прийняти оптимальне рішення.
5) Підходьте до рішенню творчо. Творчий підхід допоможе прийняти нетрадиційне рішення. Прояв ініціативи і творчості допоможе вам одержати бажані результати.
Для полегшення орієнтації в проблемній ситуації Е.Старобінський пропонує відповісти спочатку на кілька питань.
1. Чи потребує проблема в складному, багатоступінчастому, або простому вирішенні?
2. Чи проблема це взагалі, чи ясна альтернатива?
3. Чи ясна послідовність кроків у вирішенні?
Рішення, прийняті вами, повинні бути у фарватері політики фірми. Ви можете змінити політику, але дуже обережно, без зривів і кардинальних змін. Стратегія фірми повинна дозволити побачити перспективи розвитку. Можливі проблеми повинні бути передбачувані і не ставити керівництво фірми в тупик. Ситуації по несподіваних і незнайомих проблемах постарайтеся вирішити традиційним способом. Подібний шлях створює передумови для удосконалювання планування майбутнього компанії.
4. Це реально існуюча чи надумана проблема?
5. Ця проблема зв'язана з фінансовими і матеріальними витратами чи з людьми?
Гроші і персонал визначають життєздатність будь-якої компанії. Тому вищий керівник повинен обов'язково курирувати і контролювати фінанси і кадри.
6. Що відбудеться, якщо рішення не приймати?
До швидкого вирішення підштовхують звичайно конфліктні ситуації. Тут на емоції покладатися не слід. Емоції - поганий порадник. І часто буває так; якщо з рішенням почекати, проблема зникає сама собою. У таких випадках краще рішення – не приймати ніякого.
У процесі прийняття рішень неможливо домогтися успіху, якщо право приймати рішення належить тільки одній людині. Бажання вирішити і зробити усе самому обмежує ваші можливості. Проблему вирішення завдань за межами своїх фізичних можливостей варто шукати в делегуванні повноважень.
У делегуванні повноважень є кілька позитивних факторів:
1. Делегування повноважень звільняє керівника від виконання невластивих рутинних функцій, вивільняючи час для вирішення важливих і творчих питань.
2. Делегування повноважень є цілеспрямованою формою підвищення кваліфікації співробітників і сприяє використанню їх професійних знань і досвіду.
3. Делегування повноважень позитивно впливає на мотивацію співробітників. Вони почувають себе господарями на ділянках роботи, а це сприяє розкриттю здібностей, прояву ініціативи, ентузіазму і самостійності.
Таким чином, делегування повноважень - це постріл, що убиває відразу трьох зайців.
Висновок
У даній курсовій роботі були розглянуті суть та процеси, методи і методологія прийняття рішень, а також їх практичне застосування. По даній роботі можна зробити висновки, що прийняття рішень – свідомий вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. А управлінське рішення – це результат конкретної управлінської діяльності менеджера. Розуміння природи ухвалення рішення важливо для кожного, хто хоче процвітати в мистецтві управління.
Завантажити реферат