Собівартість будівельно-монтажних робіт істотно залежить від рішень проекту організації будівництва'. Наприклад, величина витрат на грабарства у великому ступені обумовлюється застосовуваними способами розробки і транспортування ґрунту. При будівництві лінійно протяжних об'єктів (нові залізниці, другі колії, електрифікація залізниць і ін.) залежно від прийнятої принципової схеми організації будівництва (одне-, двох-, багатопроменева) можуть істотно змінюватися витрати по доставці будівельних матеріалів, а отже, і собівартість робіт. Крім того, прийнята схема організації будівництва значною мірою визначає розподіл перевезень між видами транспорту і тим самим приводить до зміни рівня витрат по доставці будівельних матеріалів.
Географічне розташування і природні умови району будівництва впливають не тільки на собівартість окремих видів роботи, але і на їхні обсяги.
У ціну будівельної продукції включаються витрати як на будівлю споруджень і об'єктів, передбачених проектом, так і на тимчасові титульні спорудження, використовувані лише в період будівництва. При веденні будівельно-монтажних робіт у незасвоєних районах витрати на тимчасові титульні спорудження вище, оскільки для розміщення й обслуговування всіх працівників будівельних організацій необхідне будівництво тимчасових селищ, відсутня можливість залучення на будівництво місцевого населення, використання комунальних і культурно-побутових установ існуючих населених пунктів.
Крім того, у цих випадках часто виникає необхідність у будівлі тимчасових підприємство з виробництва збірних бетонних і залізобетонних конструкцій, видобутку баласту й ін. При будівництві, наприклад, нової залізниці в необжитих районах, де немає розвитий мережі шляхів сполучення, потрібна будівля тимчасової автомобільної дороги уздовж траси і під'їздів до великих штучних споруд і тимчасових селищ. Обсяг робіт і витрати на будівництво тимчасових автодоріг також у значній мірі залежать від місцевих умов.
Залежно від географічного розташування міняються і витрати на передислокацію будівельних організацій, на доплату працівникам за відрив від постійного місця проживання й інші витрати, що включають у ціну проектованих об'єктів.
Таким чином, суспільно необхідні витрати будівельних організацій на будівлю об'єктів істотно змінюються під впливом проектних обсягів робіт, географічних, природних і кліматичних умов. Унаслідок цього собівартість будівельної продукції, а отже, і ціна визначаються індивідуальним розрахунком, що називається кошторисом.
Основою для складання кошторису служать проектні обсяги робіт і суспільно необхідні витрати будівельних організацій на виконання одиниці робіт. Величина цих витрат диференційована по районах будівництва, а для ряду робіт — і по окремих будівництвах.
Єдиний підхід до визначення суспільно необхідної величини витрат забезпечується тим, що грошове вираження цих витрат (собівартість) визначається на основі загальнообов'язкових норм потреби в ресурсах для виконання одиниці робіт. Ця потреба в ресурсах по видах робіт наведена в кошторисних нормах Снипа (Будівельні норми і правила, частина IV. Кошторисні норми на будівельні роботи), цінниках на монтаж устаткування й інших нормативних матеріалів. Норми Снипа передбачають потребу в ресурсах, необхідних безпосередньо для виконання окремих видів робіт у літню пору в першому тарифному поясі по заробітній платі. Цими нормами не враховується потреба в ресурсах для організації й обслуговування робіт з об'єкта в цілому.
Кошторисна ціна ресурсів (матеріалів, машино-смен) розраховується шляхом усереднення умов, що впливають на рівень кошторисних цін.
Для матеріалів з оптовою ціною франко-вагон станція призначення кошторисна ціна визначається по районах будівництва шляхом усереднення витрат по доставці цих матеріалів від станції призначення до приобъєктного складу. За матеріалами з оптовою ціною франко-вагон станція відправлення і незначних витрат на перевезення кошторисні ціни також установлюються по районах шляхом усереднення транспортних витрат. У більшості випадків кошторисні ціни матеріалів з оптовою ціною франко-вагон станція відправлення встановлюються для транспортних і інших спеціальних і великих будівництв на основі індивідуального розрахунку залежно від відстані і способу перевезення, передбаченого проектом організації будівництва.
Кошторисні ціни на експлуатацію будівельних машин розраховуються шляхом усереднення режиму роботи і частини витрат по районах будівництва.
На основі потреби в ресурсах безпосередньо для виконання одиниці робіт і кошторисних цін на ці ресурси визначається частина витрат у грошовому вираженні, суспільно необхідна для виконання одиниці робіт,— прямі витрати. Розраховані в такий спосіб показники прямих витрат по видах робіт являють собою єдині районні одиничні розцінки (ЕРЕР). В даний час діють єдині районні одиничні розцінки, уведені з 1 січня 1969 р. Вони диференційовані по 19 районам країни. Причому частина ресурсів, вартість яких розраховується для кожного будівництва окремо, ЕРЕР не врахована; їхня вартість у розрахунку на одиницю робіт визначається додатково і підсумовується з тими витратами, що вже передбачені розцінкою.
Виходячи з проектних обсягів робіт і одиничних розцінок, визначається частина собівартості будівельно-монтажних робіт з об'єкта в цілому, безпосередньо пов'язана з виконанням окремих видів робіт (прямі витрати). Потім у відсотках від прямих витрат розраховуються витрати по організації й обслуговуванню робіт на об'єкті в цілому (накладні витрати); їхня величина також диференційована по районах.
Для більшості союзних міністерств і відомств установлені середні норми накладних витрат, на основі яких розроблені граничні нормативи по територіальних або спеціалізованих підвідомчих головних керуваннях, використовувані при розрахунку цін на будівельну продукцію.
Ціна робіт з монтажу устаткування визначається на основі розроблених стосовно до умов першого району ЕРЕР спеціальних цінників, що враховують накладні витрати, диференційовані по видах робіт, але не передбачають частини матеріальних ресурсів, обчислювальних додатково.
Величина прибутку, що включає в ціну будівельної продукції, розраховується пропорційно собівартості будівельно-монтажних робіт з єдиної норми (6%) незалежно від характеру проектованого об'єкта і передбачених способів виконання робіт.
Таким чином, ціна будівельної продукції повинна забезпечувати нормально працюючим будівельним організаціям відшкодування витрат на будівлю об'єкта й одержання визначеної суми прибутку.
Вплив тривалості зимового періоду, рівня середньої негативної температури, потреби в тимчасових титульних спорудженнях і в ряді інших витрат враховується додатково залежно від району будівництва і конструктивних особливостей об'єкта. При істотному розходженні у вартості окремих ресурсів у порівнянні з передбаченої для району будівництва в цілому до кошторисної ціни об'єкта застосовується ряд виправлень1.
Визначення ціни кінцевої будівельної продукції за одиничними розцінками на окремі види робіт вимагає більших витрат праці інженерно-технічних працівників проектних організацій. По об'єктах, будівництво яких ведеться по типових проектах, порядок визначення ціни істотно спрощений у результаті розробки і застосування прейскурантних цін за одиницю кінцевої будівельної продукції (1 м2 площі будинку, 1 м3 будівельного обсягу і т.д.). Можливість розробки прейскурантних цін обумовлена тим, що основні обсяги робіт при будівництві по типових проектах незмінні, а ціни на окремі види робіт у межах міста або адміністративного району або однакові, або розрізняються несуттєво і можуть бути усереднені. У необхідних випадках прейскурантна ціна коректується з метою обліку змін, що випливають із прив'язки типового проекту до місцевих умов.
Завантажити реферат