Еклектизм, який панував в архітектурі, дуже відповідав смакам провінції. В той час з’явилось багато будинків, прикрашених декоративними елементами класицизму (Окружний суд, Народний будинок, Будинок губернатора), ренесансу та готики (Міська Рада, Управління Херсонського морського порту), також деякі житлові будинки по вулиці Горького тощо.
Показовий на той час будинок Банку взаємного кредиту. Будинок мав пишну декоративність, але вона виправдана, бо в той час споруда знаходилась на перехресті центральних вулиць і своїм ошатним виглядом акцентувала його.
З 1901 року, після 30-річної перерви, пов’язаної з роботами з поглибленням Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.
РОЗДІЛ 1.2
На початку 18ст. Херсон був відомий як край “злиденний” , хоча з чудовою природою. Херсон поступово перетворювався в промисловий район.
В Херсоні створені всі необхідні умови для навчання дітей та виховання їх розвинутими людьми. Створено 52 школи, відкриваються з кожним роком ліцеї.
За післявоєнні роки подальший розвиток набуло вище та середнє спеціальне навчання. В місті – 11 середніх спеціальних учбових закладів та 15 професійних, 40 – технічних училищ. Відкрито університети, де абітурієнти можуть навчатися багатьом спеціальностям.
До революції на Херсонщині було всього три спеціальних школи, в яких навчалось 400 чоловік. Велика увага приділялась і приділяється нині і дітям-сиротам. Для них будуються спеціальні дитячі будинки, школи-інтернати, училища, де на повному державному забезпечені знаходяться ці діти.
На даний період в Херсоні існує морехідне, медицинське, музичне училища, машинобудівний, гідрометеологічний, кооперативний технікуми, де готують спеціалістів різних профілів.
Найстарішим учбовим закладом на Херсонщині є сільськогосподарський інститут імені О.Д.Цюрупи.
За 84 роки свого існування інститут випустив більш як
6000 агрономів, 300 техніків, інженерів-лісомеліораторів. ( Ці дати приведені на 1976 рік.).
Херсонський університет підготував більше 20 тисяч вчителів для середніх шкіл. Багато вихованців університету стали відомими вченими, заслуженими вчителями, письменниками.
Розділ 1.3
З Херсонщиною пов’язане життя та діяльність багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури. Одні з них жили і працювали тут, інші були проїздом.
Але в пам’яті всіх залишилися хвилюючі враження та спогади про природу краю, його людей, що знайшло відображення у художніх творах, листах та мемуарах.
Починаючи з XVIII століття, на карті літературної Херсонщини з’явилося більше ніж сотня імен. Писали про наш край французи Гійом Боллан та Жільбер Ромм, історик А. Скальковський, географ і дослідник В. Зуєв, письменник О. Афанасьєв-Чужбинський, відомий історик запорозького козацтва Д. Яворницький.
Цікаво, що поет Олександр Пушкін залишив спогади про відвідання маєтку в Білозерці, який належав його “африканському” предку І. Ганнібалу, керівникові будівництва молодого Херсона.
Лев Толстой занотував у щоденнику свої враження від знайомства з нашими земляками під час походу на Кримську війну.
Одним з перших відвідав наш край російський поет Іван Хемніцер. Друг Державіна, Капніста він ввійшов в історію літератури як байкар, котрий удосконалював форму й стиль байки. У записах відомого бібліофіла, початку ХІХ століття, Г. Надхіна є матеріали, які розповідають про поїздку Хемніцера до Херсона у 1782 році. Хемніцер був гостем Ганнібала, котрий жив на дачі у Білозерці.
1793 року ще хлопчиком разом з батьком був на Херсонщині Денис Давидов. Відомо, що тут відбулась його перша зустріч із Суворовим. Був Денис Давидов на Херсонщині ще 1818 року.
Херсонським генерал-губернатором був брат видатного декабриста П. Пестеля – В.Пестель, який на початку брав участь у таємних товариствах декабристів. Ім’ям В. Пестеля була названа одна з вулиць нашого міста. Після 13-річного перебування в Сибіру в Херсон на постійне місце проживання, під таємний нагляд поліції приїхав М. І. Лорер.
Історія зберегла для потомків пам’ять про приїзд у Херсон великого актора М. Щепкіна, якого супроводив великий критик
В. Белінський.
Так судилося, що саме в нашому місті наприкінці 19- на початку 20 століть жив і творів гурт людей, пилко відданих Україні, рідній мові, кращій долі нарду. Це поетеса й письменник Дніпрова чайка (Людмила Василевська), котра написала тут лібрето до першої української дитячої опери “коза-дереза”. Відмий етнограф, поет і художник, видавець українських народних пісень Андрій Конощенко ( Грабенко ). Як чудово на два голоси співали ці двоє людей рідні пісні, виливаючи в них і радість, і сум буття, збераючись вечорами
(за спогадами Миколи Чернявського ) в будинку на тихій херсонській вулиці. Сам Чернявський, котрий прожив свої останні 35 років у Херсоні, змалював степовий край у багатьох поезіях :
Степ і степ один навколо
Розгорнувся, наче море,
А над ним – шатро просторе,
Небо синє й сонця коло
І недарма саме таку наяву – “Степ” – отримав альманах, яки херсонська громада видала в нашому місці в 1886 році. Борис Грінченко, що працював тоді в місцевому земстві, написав рецензію на це видання. Того ж року в Херсоні виходять “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого. Сюди до М. Чернявського у видавничих справах та й просто як друг приїжджав Михайла Коцюбинський. Місто жило насиченим літературними подіями життям.
Не давно, що в 1910- ті роки на Херсонщині започатковується нова течія, новий напрямок у літературі й мистецтві – авангард.
Давня назва нашої землі – Гілея – стає знаменом футуристів, а Чорнянка, що на Каховщині, - батьківщиною мистецького експериментаторства. Олексій Кручених, Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, Велімир Хлебніков – усесвітньо відомі поети і художники, вони влаштовували епатуючи виставки, писали вірші, видавали футуристичні книжки в Херсоні і Каховці.
Приїзд у Чорнянку й майбутній письменник Борис Лавреньов; в одну з таких поїздок він отримав в дарунок від Д. Бурлюка чудову картину з пейзажем Чорнянки, яка, на щастя, збереглась і прикрашає меморіальний кабінет письменника в літературному музеї. Змальовуючи рідне місто, образи херсонців у романі “Синє та біле” і в численних оповіданнях Б. Лавреньов знаходить щирі, ніжні слова захоплення і синівської любові до своєї землі, її історії
І знову степ, тепер чаплинський, де народився славетний Микола Куліш. Куди б його не закинула доля, - і в Одесі, і в Харкові, і на горезвісних Соловках – йому снився рідний край. У п’єсах Куліша ми бачимо нужденне голодне таврійське село, спостерігаємо важку ходу подій громадянської війни на півдні України.
У Куліша був вірний товариш на все життя, теж драматург і наш земляк з Колончяка Іван Дніпровський. У фондах літературного музею зберігається його документальна повість “Микола Хвильовий. Портрет м’ятежника”, яка є безцінним прикладом позацензурної літератури тридцятих років.
Завантажити реферат