Облітеруючий атеросклероз

Окрім механічного звуження та за­криття артерій, який зумовлює ате­росклероз, останній супроводжуєть­ся також подразненням та ураженням нервових елементів судин, що при­зводить до спазму судин.

Лікування облітеруючого атеро­склерозу комплексне: консервативні та хірургічні методи. Атеросклероз — захворювання системне, хоча часті­ше уражаються артерії окремих органів чи ділянок тіла. Тому консервативні заходи загального характеру мають більше значення, ніж місцеві.

Важливі раннє виявлення та поча­ток лікування захворювання, суворе дотримання хворим рекомендацій лікарів щодо гігієни харчування, праці, відпочинку. Хворі повинні зовсім відмовитись від куріння та прийому алкоголю, оберігати ноги від охолодження та травм, тримати їх в гігієнічному стані (чистими та сухи­ми), носити тепле, нетісне взуття. Треба обов'язково практикувати дозо­вані навантаження (ходіння) — вони сприяють розвитку колатералей. Ве­лике значення мають контроль за ма­сою тіла, бідна на холестерин дієта (переважно рослинна, молочно-вуг­леводна та білкова з великим вмістом вітамінів, особливо групи В та С).

Призначають спазмолітичні засоби (папаверин, ношпа та нікошпан, препарати вітамінів РР,В,, С), адреноблокатори та гангліолітики; препа­рати, що підвищують споживання клітинами кисню (солкосерил — роз­чин); новокаїнові циркулярні блока­ди нижніх кінцівок, внутрішньовен­не та внутрішньоартеріальне введен­ня розчину новокаїну тощо.

Значну роль у лікуванні відіграють фізіотерапевтичні процедури — теплі ванни для ніг, ультрафіолетове та ла­зерне (розфокусовані промені) опро­мінення, киснева терапія загального типу (кисневі загальні барокамери та локальні для кінцівок, а також ваку­умні барокамери).

Дуже важливо зменшити в'язкість та зсідання крові. Поліпшують те­кучість крові реополіглюкін, поліві-нілпіролідон, антикоагулянти (гепа­рин, фенілін, синкумар, пелентан) та антитромбозні дезагреганти (аце­тилсаліцилова кислота). Ефективні препарати, які стимулюють обмінні та рспаративні процеси. Це піримідинові основи — метилурацил, неробол, ретаболіл, тироїдин тощо.

Оперативне втручання при цьому захворюванні використовується як у ранніх, так і в останніх стадіях захво­рювання. Застосовується втручання трьох типів — на судинах, на симпа­тичних паравертебральних гангліях на боці ураження та ампутація кінцівок на різних рівнях. Оперативне втручан­ня на артеріях виконується у чотирьох варіантах: балонна дилатація артерії (виконується у рентгенкабінетах і скла­дає предмет рентгенваскулярної хірур­гії); накладання судинних обхідних анастомозів-шунтів (з аутовени чи полімерних) між проксимальною та дистальною частинами сегментарне ураженої артерії; тромбендартеректомія (видалення тромбів ураженої інти­ми); видалення ураженої артерії і за­міна її аутовеною чи ксенопротезом (ангіопластика). Операція на симпа­тичних гангліях — переважно видален­ня II та III люмбальних вузлів (опера­ція Дієца), виконується як в донекротичних, так, рідше, і в некротич­ній стадіях. Здійснюється симпатич­на денервація артерій та розширення їх, яке триває іноді роки, але частіше тимчасово, в середньому у 50 % хво­рих. Операція ефективна в ранніх ста­діях. Але і в некротичних стадіях, особливо в стадії обмеженого некрозу (пальці), така операція поліпшує стан багатьох хворих, усуваючи біль, на­бряк, гальмує поширення некротич­ного процесу. Звичайно, некротичні тканини повинні бути після зупинки некрозу (появи демаркації) видалені (некректомія). З появою вологої ган­грени застосовують антимікробні за­соби, зокрема антибіотики, а також засоби, що сприяють її переводу в суху форму. Після цього застосовують хірургічне лікування.

При розвитку гангрени пальців (у хворих на цукровий діабет), ступні чи гомілки оперативне втручання зво­диться до ампутації кінцівок на різних рівнях, які визначаються характером гангрени і станом кровопостачання на межі ампутації, а також міркуванням щодо майбутнього протезування. З точки зору останнього, кращими є ампутації на рівні гомілки, із збере­женням колінного суглоба та куксою не менше 10 см. Але, на жаль, така ампутація у переважної більшості хво­рих (особливо з вологою гангреною) не забезпечує гоєння рани через не­задовільну васкуляризацію кукси, яка зумовлена облітерацією підколінної артерії та ризиком поширення ін­фекції. Тому частіше виконують ам­путацію на рівні нижньої третини стег­на (операція Календера). При ганг­рені пальців у хворих на цукровий діа­бет можливі також і економніші ам­путації (на рівні ступні).

Виконання операцій при атеро­склерозі, особливо втручання на судинах, вимагає проведення агіо­графічного дослідження для з'ясуван­ня характеру та рівня ураження судин атеросклеротичним процесом.

Крім ангіографії, застосовуються і інші дослідження, зокрема діагностич­но-прогностичні проби з нітрогліцери­ном, люмбальні новокаїнові блокади за О.В. Вишневським (ці тести визначають доцільність виконання симпатектомії), томографію тканин та оксигемометрію на різних рівнях, доплерехографію та ультразвукову візуалізацію судин (для визначення рівня ампутації).