Гігієна праці. Виробничі інтоксикації та їх профілактика

Середні медичні працівники повинні проводити бесіди на сані­тарно-гігієнічні та протиепідемічні теми. Вони зобов'язані вміти підго­тувати бесіду на відповідну тему, проілюструвати її відповідним матеріалом.

Під час роздачі їжі медична сестра контролює, щоб їжу спо­чатку отримали важкохворі, які не можуть встати з ліжка. Ослаб­лених пацієнтів годують.

Середній медичний персонал постійно контактує з родичами, які відвідують хворих, що лежать у відділенні. Медична сестра по­винна не тільки слідкувати за тим, щоб відвідувачі в палаті були без пальта, плаща тощо, але і в халаті. Відвідувачам з гострою респіраторною інфекцією забороняється відвідувати хворих. Дозво"-ляється передавати хворим лише ті продукти, що зазначені в пере­ліку (згідно з профілем відділення та захворюванням осіб).

Відповідно до правил внутрішнього розпорядку, ввечері хворі здійснюють вечірній туалет. Медсестра повинна контролювати його проведення та допомагати важкохворим.

Багато інструментальних та лабораторних досліджень вимага­ють попередньої підготовки. В обов'язки Медичної сестри входить забезпечити хворого необхідним лабораторним посудом, провести інструктаж щодо правил забору біологічних середовищ, умов підго­товки до тих чи інших інструментальних досліджень.

Уночі медсестра контролює виконання правил охоронного ре­жиму: забороняються перебування відвідувачів у відділенні після встановленого часу, перегляд телепередач, голосні розмови, гра в шахи, шахмати тощо.

Медична сестра повинна чітко виконувати свої функціональні обов'язки, дотримуватись розпорядку дня і виробничої дисципліни, слідкувати за роботою у відділенні, дотримуватись санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму на робочому місці.,

Заходи щодо профілактики СНІДу

Особливої уваги і проведення санітарно-протиепідемічних за­ходів вимагає робота з хворими на СНІД і ВІЛ-інфікованими. Про­тягом останніх років синдром набутого імунодефіциту (СНІД) має тенденцію до глобального поширення. У США - країні, де вперше ідентифіковано дану інфекцію і виявлено максимальну кількість хворих, - до травня 1987 року від СНІДу померло 20000 чоловік, захворіло 35000, у 150000 виявлено ознаки, пов'язані з захворю­ванням (преСНЩ). Вірусоносіями є не менше як 2 млн. чоловік. Кожних 9-12 міс. кількість хворих подвоюється. Ці цифри набува­ють особливої значущості з огляду на те, що СНІД до цього часу є невиліковним захворюванням, що значною мірою залежить від ве­ликої генетичної мінливості збудника. Складність проблеми зрос­тає з відсутністю ефективних методів лікування і профілактики.

За даними ВООЗ, СНІД у різних країнах світу набув значного поширення. До кінця 1990 року в Україні було зареєстровано 224 вірусоносії у 17 областях. За наявних темпів зростання кількості інфі­кованих до 2000 року в Україні прогнозується 300 тисяч осіб, інфіко­ваних вірусом. Джерелом інфекції є також велика група вірусоносіїв. Вважають, що на 1 хворого на СНІД припадає 100-300 вірусоносіїв.

СНІД передається статевим шляхом, через кров та внутрішньо-утробно і клінічне проявляється генералізованими лімфоаденопа-тіями, різними вторинними інфекціями, пухлиноподібними уражен­нями шкіри за типом саркоми Капоші, пневмонією, стрептококовим менінгітом.

Ця інфекція не передається в результаті випадкових побуто­вих контактів, на роботі або в навчальному закладі, при рукостис­канні, обіймах, кашлі, чханні, через столові прибори, питну воду і продукти, одяг і постільну білизну, при відвідуванні басейну, бані, туалету, користуванні спільним телефоном тощо.

У хворих ВІЛ збудник виявляють у багатьох біологічних середо­вищах організму. Найбільша концентрація його в крові, спермі, вагі-нальних виділеннях, спинномозковій рідині, плевральному випоті, грудному молоці. Значно нижча - в слині, сльозах, поті, сечі, блю­вотних масах.

Особи, які доглядають хворого, при контакті з кров'ю, екскре­ментами, спермою чи вагінальними виділеннями особливо повин­ні дотримуватись заходів безпеки. Якщо немає гумових рукави­чок, користуються пластиковими мішками або водонепроникним папером.

Обладнання та інструментарій для сестринських процедур слід мити окремо, використовувати 0,5 % хлорне вапно, ізопропіловий спирт, мило, йод спиртовий. Забруднені відходи по догляду за хвори­ми треба спалити або закопати в землю.

Особливо небезпечним є передавання ВІЛ- інфекції у медичних закладах. Інфікування медпрацівників можливе шляхом контакту з відкритими ранами або нанесення травм ін'єкційними голками чи іншими гострими інструментами, забрудненими кров'ю або рідки­ми середовищами організму ВІЛ-інфікованого. Необхідно остеріга­тися потрапляння крапель інфікованої крові або інших рідких сере­довищ на слизові оболонки.

Інфікування пацієнтів можливе через заражені інструменти (гол­ки, шприци та інші колючі та ріжучі інструменти), які використовують повторно без достатньої дезінфекції І стерилізації, в результаті перели­вання ВІЛ-інфікованої крові, пересадки шкіри, при використанні донорської сперми, трансплантації органів від людини, Інфікова­ної ВІЛ.

У разі випадкової травми руки не треба торкатись руками до очей, рота. Слід промити травмоване місце водою з милом, двічі продезінфікувати 5 % спиртовим розчином йоду або 70 % етило­вим спиртом і накласти асептичну пов'язку. Якщо на шкірі рук є ушкодження (дерматит, тріщини, порізи), то виконувати маніпу­ляції з кров'ю або іншими рідкими середовищами інфікованого хво­рого слід у гумових рукавичках. Відразу після маніпуляції необхід­но руки помити з милом. Забір крові для лабораторного досліджен­ня необхідно проводити в гумових рукавичках, при цьому обов'язково користуватись механічними піпетками. Зразки крові й рідких сере­довищ, які потрібно транспортувати, поміщають у подвійні контей­нери з надійними кришками. Не можна допускати забруднення дос­ліджуваним матеріалом зовнішніх стінок контейнерів. Усі інстру­менти, які повторно застосовують, після кожного використання необхідно очистити, продезінфікувати та простерилізувати.

При пересадці шкіри, внутрішніх органів, донорської сперми, необхідно перевіряти донорів на наявність антитіл до ВІЛ-інфекції шляхом тестування.

Дезінфекції підлягають усі предмети, які мали контакти зі сли­зовими оболонками. Предмети, які не можна стерилізувати (оп­тичні прилади), а також ті, Ідо повинні бути знезараженими, але не потребують стерилізації (судна, сечоприймачі), занурюють у розіб­раному вигляді на ЗО хвилин у дезінфікувальнї розчини - (1 % хлорамін, 0,5 % розчин хлорного вапна, 70 % етиловий спирт, 2 % глютаральдегід, 3 % фенол або нізол, 3-6 % перекис водню) або кип'ятять протягом 20 хвилин. При стерилізації повністю знищу­ються всі мікроорганізми. Стерилізацію проводять в автоклаві, су-хожаровій шафі іонізуючим опроміненням тривалістю 2,5 години. Для ін'єкцій найкраще користуватись одноразовими інструментами (шприци, голки), внутрішньовенні інфузії треба проводити лише одноразовими системами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. - М.: Меди­цина, 1988. - 320 с.