Самостійна державна пожежна частина № 8 Міністерства внутрішніх справ України. Деміївську пожежну частину було засновано в 1913 р. На озброєнні у неї було 1 кінна лінійка та ручний насос. В 1936 році пожежна дружина була передислокована у пожежне депо. Зараз у складі дружини 4 сучасно обладнені спеціалізовані машини .
Розташована пожежна дружина на Голосіївському проспекті № 56.
Міська клінична лікарня № 10 Міністерства охорони здоров’я. Голосіївський проспект № 59-А
Поліклініка № 2 для дрослих Міністерства охороні здоров’я. Голосіївський проспект № 49-А.
Український державний науково-дослідний і проектний інститут
цивільного сільського будівництва «УкрнДіпроцивільсільбуд».
Підприємство є комплексом проектних та конструкторських підрозділів,
призначених для розробки проектів побудови сільського житла, тваринницьких ферм, об’єктів культури та охорони здоров’я, об’єктів по переробки сільськогосподарської продукції. За часів СРСР інститут був одним із базових галузевих проектних підприємств. Розташован на Голосіївському проспекті № 50.
В цьому ж будинку розташовані:
ВАТ “ Укрнафта – Київ”
АКБ “МТ – Банк” Київська філія
Київське ЗАТ “Газпром”
Управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації.
Окрасою Голосіївського проспекту є будова Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Архітектори В.І. Гопкало, В.М Гречина та ін. Містить висотне (27 поверхів) книгосховище та систему комплексних залів на 900 місць. Висотна частина будови зроблена у металевому каркасі, на фасадах – елементи монументально - декоративного мистецтва, вітражі із кольорового скла.
Фонди бібліотеки містять біля 10 млн одиниць зберігання, у т.ч. більш 296 тис. рукописов, біля 6.5 тис книг слав’янського шрифта ХV-ХVІІІ ст., 169 тис. нот, 157 тис. репродукцій та естампів та інші ілюстративні матеріали. Щорічно бібліотека обслуговує біля 32 тис. читачів. Вітчизняні та міжнародні міжбібліотечні абонементи здійснюють книгообмін з 1967 бібліотеками країн світу. Бібліотека розташована на Голосіївському проспекті № 3.
Київський державний театр ляльок. Будівля на Голосіївському проспекті № 22 має довгу історію. Наприкінці минулого сторіччя купець з Деміївки Бориспільський подарував єврейській громаді цю садибу та молитовний дім. Молитовню називали «синагога Баришпольського». В 20-х роках нашого сторіччя в цій будівлі було засновано Будинок культури автотранспортників імені М.В. Фрунзе - культурно-освітний та профтехосвітий заклад. В ньому містився зал на 650 місць, лекційний зал на 150 місць. Зараз в цьому приміщенні знаходиться театр ляльок.
Готель «Мир» Перший корпус готелю «Мир», підпорядкованого Бюро міжнародного молодіжного туризму «Спутник» було споруджено в 1963 році (архітектори В. Маргуліс, В. Грищенко). В ньому 136 номерів на 250 місць. Довжина фасаду 80 метрів. Інтер’єри оформлені мозаїчною підлогою, чорним гранітом з блакитними вставками. В 1975-1977 рр. поряд було споруджено новий 16-поверховий корпус (архітектори В. Гопкало, В. Гречина, М. Кантор). Має 540 місць. На рівні другого поверху два корпусі з’єднує скляний переход. Нині ця будівля – окраса Голосіївської площі. Готель розташован на Голосіївському проспекті № 70-72.
Свято-Вознесенська церква. На плані Києва в 1880 році було позначене місце для будівництва церкви. А в 1882 році за допомогою прихожан та пожертвувань директора цукрово-рафінадного заводу господина Раузера збудована, а в 1883 освячена Свято-Вознесенська церква на Деміївці. На початок 1917 року кількість прихожан була близько 4 тис. осіб. При церкві була відкрита церковно-приходська школа, яка діяла до 1917 року. 25 липня 1907 року відома українська поетеса Леся Українка вінчалася тут з Климентом Квіткою. Доля зберегла Свято-Вознесенську церкву. Вона не була закрита, хоча така загроза існувала багато разів. З 1989 року настоятелем церкві був назначений протоієрей Мефодій Фенкевич. Дуже багато було зроблено зусиллям настоятеля, священиків, прихожан для ремонту церки. Була впорядкована територія біля церкви. Встановлені нові Царські врата – робота лаврського ченця Руфа, в нього по-справжньому золоті руки, фігури та образи на Царських вратах виглядають як живі.
З 1990 року церкві було передано будівлю, де зараз проводяться заняття недільної школи, проходять заняття керковного хору. Церковний хор Свято- Вознесенської Деміївської церкві в цьому році було признано кращим серед церковних хорів Києва. Церква розташована по Голосіївському проспекту №54.
ІV. Висновки.
За два віка існування Деміївка перетворилася з невеличкого селища (34 мешканця) до промислово-житлового району Києва площею 5,1 кв.км. з населенням 22,4 тис. чоловік. Аналізуючи історичний шлях розвитку Деміївки , можна зробити висновок , що район зазнавав різноманітні часи, поряд з певними досягненнями були та залишаються до сучасних часів негативні явища. Вигідне географічне положення та фізико-географічні характеристики сприяли розвитку промисловості Деміївки. Специфіка розвитку промислового виробництва Деміївки визначається трьома фокторами:
1.наявність транспортних сполучень;
2.сировинна база;
3.наявність ринку збуту готової продукції. Транспортні шляхи – це південно-західна залізниця та Васильківський шлях , котрим в місто ввозилася продукція з півдня країни. Сировина база складалась: по-перше, із сільськогосподарської сировини (цукровий буряк, фрукти, солод), що надходила з півдня; по- друге, місцева сировина – наносні глини та піски Либідської долини. Деміївка містилася поруч з Києвом, тому продукція, яку виготовляли її підприємства, відповідала міським потребам.
За характером рельєфу в районі не було будь-яких великих перешкод до прокладення шляхів, вирівнювання будівельних майданчиків. Таким чином, з побудовою південно-західної залізниці та найближчої до Деміївки станції Київ-ІІ, почався бурхливий розвиток промислової інфраструктури району. Цукрорафінадний, пивоварний заводи та цукеркова фабрика працювали на сировині, що привозили. Скляний завод та три цегельні заводи використовували місцеву сировину.
За часів радянської влади на території Деміївки було збудовано завод сільгоспмашинобудування (за адресою Голосіївський проспект № 20, ліквідован під час реконструкції Московської площі) та завод “Харчомаш”. Їх розташування визначалось наближеністю до залізниці. В час між двох воєн, а особливо за радянських часів, Деміївка втратила своє промислове значення. До цього призвели освоєння лівобережної частини Києва, будівництво нових шляхів, мостів, розвиток залізничних колій та автомобільного транспорту в інших частинах міста. Командно-адміністративні методи керівництва народним господарством, жорстока централізація за часів СРСР гальмували розвиток економіки.Оскільки економіка України була підпорядкована господарському комплексу СРСР, вона працювала на забезпечення його потреб, часто на шкоду власним інтересам. За часів радянської влади на території Деміївки почали працювати заводи союзного підпорядкування - “Харчомаш”, маргариновий, “Червоний гумовик”. Надто повільно йшло будівництво доріг, шкіл, лікарень, закладів культури. Наприклад, будівництво поліклініки для дорослих №2 Московського району тримало аж 6 років, будівництво лінії метрополітену на Теремки й досі не завершено. 24 серпня 1991 р. був проголошений Акт про незалежність України . З цього дня відкрилися широкі можливості для докорінної перебудови економіки нашої держави. За багатством природних ресурсів та за економічним потенціалом Україна посідає сьогодні восьме місце з-поміж країн світу. Якщо взяти до уваги ще й те, що на українській землі живе талановитий і працьовитий народ, висновок буде таким: незадежна Україна має можливості для створення високорозвинутої в економічному і соціальному плані держави. Серед першочергових заходів, які, на думку вчених-економістів, повинні вивести економіку України з кризи, пропонуються такі: перехід до ринкової форми господарювання; структурна перебудова господарства, насамперед скорочення неефективних, енерго- та матеріаломістких виробництв і таких, що дуже забруднюють навколишнє середовище; конверсія (перепрофілювання військових заводів з їх передовою технологією на випуск побутових товарів); роздержавлення та приватізація (передача або продаж державних підприємств трудовим колективам, кооперативам або приватним особам). Головна мета роздержавлення та приватизації полягає у створенні багатоукладної ринкової економіки. створення економіки відкритого типу, інтегрованої в європейський та свїтовий економічний простір, з широким залученням іноземних капіталів, технологій. При цьому не слід забувати про захист національного ринку й національних економічних інтересів. передача функцій виробника від держави до підприємця; створення простих, мобільних, дешевих, ефективних структур управління економікою;
Завантажити реферат