Таким чином, підлітковий вік - важкий період психічного розвитку; він важкий для самого підлітка, він важкий і при роботі з ним. Клубок внутрішніх протиріч цього віку, які особливо гостро проявляються на даному етапі, опір підлітків вихованню приводять до появи великої групи важких підлітків. Антисоціальне поводження взаємообумовлене впливом факторів у першу чергу, зовнішнього соціального середовища (особливо мікросередовища), а також індивідуальними особливостями особистості підлітка, які обумовлюють його індивідуальне реагування на різні «життєві невдачі».
РОЗДІЛ 2
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА Й ОСОБИСТІСТЬ
2.1. Девіантні явища в житті підлітка
У більшості кримінальних підлітків, як хлопчиків, так і дівчинок, відзначене негативне відношення до школи й однокласників, з якими вони якщо й спілкуються, то більше негативно, чим добре; ненависть до відмінників; негативну установку до інших людей, честі й достоїнства. Для підлітків з асоціальним і антисоціальним поводженням характерне відчуження від загальноприйнятих правил соціального гуртожитку; відторгнення від позитивних соціальних цінностей. Їм не важко вдарити незнайому людину, причому як юнаку, так і дівчині; для досягнення власної мети нанести іншому майновий збиток.
Оскільки в неповнолітніх самооцінка ще не визначилася, ціннісні орієнтації не зложилися в систему, можна говорити про їхню специфіку в підлітків-правопорушників. По-перше, вони оцінюють себе значно нижче законослухняних за оціночними категоріями зовнішньої привабливості, розуму, успішності в навчанні, доброти й чесності. По-друге, свої невдачі вони приписують чомусь зовнішньому - везе менше, на їхню частку випало більше нещастя, ніде себе показати, роблять на інших несприятливе враження та ін. По-третє, у них зростає значимість об'єктів, що задовольняють потребу престижу. На тлі переваги у делинквентів споживчих тенденцій ціннісні орієнтації мають прямий зв'язок зі структурою їхнього дозвілля: придбання спиртного, відвідування барів і дискотек, перегляд кінофільмів і телепередач, відсутність інтересу до читання книг. Серед сучасних підлітків з поведінкою, що відхиляється, популярні фільми з карною тематикою.
Група вітчизняних дослідників установила, що в неповнолітніх правопорушників потреба соціального престижу втрачає свою спрямованість, переростаючи в нижчу форму самоствердження, коли індивід задовольняється тим, що стає об'єктом уваги інших людей. Підлітку-деліквенту властива гіпертрофована потреба у волі, незалежності: йому вже в 12-13 років нестерпна ситуація, коли він повинен одержувати дозвіл від інших на кожний свій учинок.
Особливості деформації ряду істотних для розвитку особистості в підлітковому віці психологічних характеристик, обумовленість поводження, що відхиляється, характерними особливостями особистості, дисгармонічністю розвитку характеру розглядалася також у роботах Личко А.Е. Зафіксовані наступні параметри розвитку особистості підлітків з поводженням, що відхиляється: відношення до майбутнього є вкрай невизначеним, аж до відсутності змістовної орієнтації; майбутнє виступає як пряме відбиття примітивних бажань сьогодення; загальнолюдські цінності найчастіше відкидаються; відсутній інтерес до навчання й пізнання. Підлітки-деліквенти фактично ігноруються однолітками, випадають із кола нормального підліткового спілкування. Більшість цих підлітків живуть у родинах з несприятливим психологічним кліматом. Мають сполучення не менш трьох грубих криміногенних якостей, акцентуації характеру, найбільш часті з яких - епілептоїдна, нестійка, гіпертимна. Переважна більшість підлітків з поведінкою, що відхиляється, - хлопчики, серед яких в 50% виражена схильність до алкоголізації; соціальні відносини цих підлітків мають високу конфліктність.
Особистісні особливості деліквентних підлітків свідчать про деформації їхнього характеру криміногенний комплекс особистості неповнолітнього правопорушника: наявність конфліктів з навколишніми, неприязне відношення до позиції дорослого; занижена в половини підлітків потреба в спілкуванні, що виступає засобом самоствердження й компенсації незадоволеності своїм положенням. Ігнорування девіантів однолітками з нормативним поведінкою говорить про їхнє випадання з кола нормального підліткового спілкування.
Як не різноманітні форми девіантної поведінки – всі вони взаємозв’язані. Пияцтво, уживання наркотиків, агресивність і протиправне поводження утворять єдиний блок, залучення юнака до одного виду девіантних дій підвищує ймовірність його залучення також і в іншій. Протиправна поведінка, у свою чергу, хоча й не настільки жорстко, пов'язане з порушенням норм психічного здоров'я. Певною мірою, як уже вказувалося, збігаються й сприятливому девіантному поводженню соціальні фактори (шкільні труднощі, Травматичні життєві події, вплив девіантної субкультури або групи).
Алкоголізація (зловживання алкоголем) і ранній алкоголізм. Людина не народжується алкоголіком. Навіть обтяжена спадковість - це всього лише передумова. Для її реалізації необхідна зустріч людини й алкоголю. Цю зустріч може підготувати не тільки мікросередовище - родина, найближче оточення, але й макросередовище - суспільство, його інститути, у тому числі й школа. Ця небезпека поширена в нас дуже широко. Ніж раніше дитина прилучається до алкоголю, тим сильніше й стійкіше буде в нього потреба в ньому.
Особливість фармакологічного впливу алкоголю на психіку полягає в тому, що, з одного боку, він, особливо в більших дозах, придушує психічну активність, а з іншого, особливо в малих дозах стимулює її, знімаючи свідоме гальмування й тим самим, даючи вихід подавленим бажанням і імпульсам. Процес формування ставлення до алкоголю або, коротше, алкогольної установки полягає в тому, що знак ставлення може бути «удрукований» різними способами одночасно порізно, у сполученнях. До таких способів можна віднести поведінковий аспект установки, коли навіть проста імітація рухів (наповнення келихів, проголошення тостів і ін.) включає цілий асоціативний ряд, що фіксує позитивний знак. Даний процес може протікати зовсім неусвідомлено.
Закономірності пияцтва дозволяють з'ясувати причини девіації підлітка:
1) Оскільки сп'яніння знижує пережите індивідом почуття тривоги, пияцтво частіше зустрічається там, де більше соціально-напружених, конфліктних ситуацій.
2) Випивка пов'язана зі специфічними формами соціального контролю; в одних випадках вони є ритуалом, а в інших виступає як антинормативне поводження.
3) Основний мотив пияцтва - бажання почувати себе й здаватися сильніше; п'яні намагаються залучити до себе увагу, поводяться агресивно, порушуючи норми поводження.
4) Алкоголізм часто корениться у внутрішньому конфлікті - прагнення особистості перебороти обтяжуюче його почуття залежності.
Що сприяє алкоголізації підлітків? Випиваючи підліток прагне погасити характерний стан тривожності й одночасно - позбутися від надлишкового самоконтролю й сором'язливості. Важливу роль грають також прагнення до експериментування й особливо норма юнацької субкультури, у якій випивка - ознака мужності й дорослості, засіб ініціації присвяти в сан питущих. Саме групова випивка є психологічним рубежем присвяти в члени групи. Стиль алкоголізації прийнятої в компанії, починає сприйматися як природний, нормальний, остаточно формуючи психологічну готовність до некритичного сприйняття алкогольних звичаїв. Алкоголь стає нормою поводження. Згодом виявляється тверда структура групи з тенденціями асоціальної діяльності. Лідируюча частина групи - особи, що є на обліку в міліції, в інспекції по справах неповнолітніх, раніше суджених. У результаті кожний новий член групи приречений на проходження «обов'язкової програми» починаючої з хуліганських дій і кінцевих рецидивів із серйозними правопорушеннями [14, с.34]. Завершуючи нарис «алкогольного утворення» наголосимо особливу відповідальність родини у формуванні алкогольної установки. Родина може виступити і як розвіювач міфів. Норми, які вона задає, мають особливу стійкість, тому що вони фіксуються до дозрівання критичної здатності. Родина створює (або не створює) запас міцності соціальних установок, необхідних підліткові в подальшому житті.
Завантажити реферат