На наш погляд, не перебільшуючи ролі покарання, слід зазначити, що залякування поки ще служить стримуючим фактором. Тому шляхом підвищення загальнопревентивного значення покарання за необережні злочини ті ж, що і покарання, призначуваного за замах, або вчинені умисно. Таким чином, покарання за необережні, як і за умисні злочини переслідує єдині цілі: спеціального і загального попередження. Розходження ж, як ми переконалися, складаються в способах їхнього досягнення, обумовлених специфікою даної категорії злочинів.
ВИСНОВОК
Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не виправдовує тенденції до його ужорсточення, яка спостерігалася багато років. Позбавлення волі превалює і в судовій практиці. Судами України за останні роки до позбавлення волі засуджувалося до 60% підсудних. Причини цього полягають, очевидно, не тільки в зростанні злочиності, а й в поширеності у громадській, в тому числі професійній, правосвідомості хибної думки, що найкращий засіб боротьби зі злочинністю — ужорсточення покарання. Таку позицію необхідно змінювати. Історія боротьби зі злочинністю у багатьох країнах, незалежно від їх суспільного ладу, свідчить, що ужорсточення покарання не дає бажаних наслідків. Навпаки, жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів, тому значущість покарання у боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю та неминучістю застосування за кожний вчинений злочин. Роль, значення і виконання мети покарання багато в чому залежать від правильності його призначення і реалізації. Воно повинно бути відповідним тяжкості вчиненого злочину. Тільки таке покарання винний та інші особи сприймають як остаточний і дійсно заслужений наслідок злочинної поведінки.
Застосування покарання завжди повинно здійснюватися з додержанням основних напрямків, притаманних кримінальній політиці:
а) застосування суворих зоходів покарання до осіб, що вчинили тяжкі злочини;
б) застосування менш суворих заходів покарання, передусім покарань, не пов’язаних з ізолюванням винного від суспільства, і навіть умовного засудження або відстрочення виконання покарання до осіб, які уперше вчинили менш тяжкі злочини або злочини, що не являють великої суспільної небезпеки.
Поєднання цих двох напрямків є обов’язковим у здійсненні каральної політики судових органів на сучасному етапі боротьби зі злочинністю.
Список використанних джерел та літератури
1. Конституція України. – К. Преса України. - 1997. – 80с.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25 – 26. – С. 131.
3. Бажанов М.Г. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Издательство «Пороги», 1992.
4. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. Л., 1963.
5. Гальперин И.М. Социальные изменения и содержание наказания. В кн.: Планирование мер борьбы с преступностью. М., 1982.
6. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. — К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.
7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./За ред. Професорів М.І., Бажанова В. В., Сташиса В.Я., Тація. — X.: Право, 1997.
8. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2001.
9. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник за ред. В. І. Шакуна. – К.: НАВСУ. – “Правові джерела”, 1998.
10. Комментарий к Уголовному кодексу РФ под ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева, М., 1997.
11. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, М., Юридич. литература, 1973г.
12. Материалы теоретической конференции по вопросам советского исправительно-трудового права. М., 1957.
13. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Изд. Саратовского ун-та, 1973.
14. Новое уголовное право России. Учебное пособие. Общая часть. М.: Зерцало, ТЕИС, 1995.
15. Пестель П. И. Русская правда. Наказ Временному Верховному Правлению. - С.-П., 1906.
16. Таганцев Н.С. Русское уголовное право, т. 2. М., Наука, 1994.
17. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. Под ред. Яценко С. С., Шакун В. И. – К.: Правові джерела, 1998.
18. Утевский Б.С. Вопросы теории исправительно-трудового права и практики его применения. В сб. Материалы теоретической конференции по вопросам советского исправительно-трудового права. М., 1957.
19. Чезаре Беккариа. О преступлении и наказаний. — М., 1939.
20.Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л., 1973.
1 Комментарий к Уголовному кодексу РФ под ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева, М., 1997, с.93.
2 Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л., 1973, с.16.
3 Утевский Б.С. Вопросы теории исправительно-трудового права и практики его применения. В сб. Материалы теоретической конференции по вопросам советского исправительно-трудового права. М., 1957, с 37.
4 Материалы теоретической конференции по вопросам советского исправительно-трудового права. М.,1957, с.128.
5 Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Изд. Саратовского ун-та, 1973, с 28.
6 Чучаев А.И. Цели наказания в советском уголовном праве. М.: ВЮЗИ, 1989.
7 Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Изд. Саратовского ун-та, 1973, с.52.
8 Таганцев Н.С. Русское уголовное право, т. 2. М., Наука, 1994, с.97.
9 Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. Л., 1963, с 25.
10 Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, с. 141.
11 Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — X.:Право, 1997.
12 Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2001
13 Чезаре Беккариа. О преступлении и наказаний. — М., 1939. — С.216.
14 Пестель П. И. Русская правда. Наказ Временному Верховному Правлению. - С.-П., 1906. - С.157.
15 Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, М., Юридич. литература, 1973г.
16 Гальперин И.М. Социальные изменения и содержание наказания. В кн.: Планирование мер борьбы с преступностью. М., 1982, с.95-96.
17 Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы, М., Юридич. литература, 1973г.
18 Новое уголовное право России. Учебное пособие. Общая часть. М.: Зерцало, ТЕИС, 1995.
Завантажити реферат