казначейства є колегія у складі начальника Головного управління (голова колегії), його заступників і інших керівних працівників Державного казначейства
До органів безпосереднього управління державними фінансами відносяться також Державна податкова адміністрація України, створена на підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 року. Державна податкова адміністрація є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує регулярне надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів. Вона утворена на базі Головної податкової інспекції України.
Постійно діючим вищим органом фінансово-економічного контролю, утвореним Верховною Радою, є Рахункова палата України. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. До її складу входять Голова, перший заступник, заступник Голови і секретар. Структуру і штатний розклад апарату Рахункової палати затверджує Колегія Рахункової палати [10].
Про систему державного фінансового контролю
Рахункова палата Верховної ради України, що є, у відповідності із ст. 212 Закону від 11 липня 1996 р. "Про Рахункову палату Верховної Ради України", постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю.
У відповідності зі ст. 2 Закону "Про державну контрольно-ревізійну служби є здійснення контролю за витратою коштів і матеріальних цінностей, їхньою схоронністю, їх станом, вірогідністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджетів всіх рівнів і державних валютних фондів, розроблення пропозицій з усунення виявлених недоліків та порушень і запобігання їм на майбутнє.
Результати ревізії оформлюються шляхом укладання акта, а перевірки -довідки або доповідної записки.
Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у разі виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном. Таким чином, користувачами результатів ревізій і перевірок є власники, органи, уповноважені власником, правоохоронні органи.
Наведеним вище Указом встановлено статус державних податкових адміністрацій: вони здійснюють функції і повноваження державних податкових інспекцій, передбачені Законом від 24 грудня 1993 р. У Законі не визначена форма фінансового контролю, здійснювана органами державної податкової інспекції. Вона встановлена підзаконним актом, де міститься вказівка про те, що результати перевірок оформлюється актами (Лист Міністерства фінансів України ,№ 03-718 від 4 квітня 1991 р. "Про порядок застосування Закону Української РСР "Про державну податкову службу в Українській РСР").
Державні податкові адміністрації мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції (порядок накладання їх визначений Інструкцією Головної державної податкової служби", затвердженою Наказом № 28 від 20 квітня 1995 р.), а також накладати адміністративні штрафи у випадках і розмірах, передбачених ст. 11 Закону. Вони також зобов'язані подавати правоохоронним органам матеріали про факти правопорушень, за які передбачена кримінальна відповідальність. Державні органи контрольно-ревізійної служби, інші органи, що контролюють, з якими державні податкові адміністрації здійснюють співробітництво у відповідності з ст. 4 Закону.
Державному фінансовому контролю, здійснюваному органами контрольно-ревізійної служби і податковими адміністраціями, притаманні наступні загальні риси. Він здійснюється з метою захисту інтересів держави
спеціально визначеними органами державної виконавчої влади (наділеними державно-владними повноваженнями) в межах їхньої компетенції. Відношення між органами, які здійснюють фінансовий контроль, і особами, що перевіряються, мають субординарний характер (відношення влади і підпорядкування). Рішення про застосування відповідного різновиду контролю приймають компетентні посадові особи контрольного органу зі своєї ініціативи або за дорученням правоохоронних органів; органи, які здійснюють контроль (їхні посадові особи). У випадках, передбачених законодавчими актами, можуть накладати адміністративні стягнення, адміністративні штрафи, застосовувати відповідні фінансові та інші санкції у випадках, в розмірі і у порядку, передбаченому чинним законодавством. Органи, які здійснюють контроль, співпрацюють (взаємодіють) між собою, іншими органами, що здійснюють державний контроль, і правоохоронними органами; користувачами результатів ревізій і перевірок є як самі особи, так і власники, що перевіряються (органи, уповноважені власником), правоохоронні органи [12].
Визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, уряд вираховує у відповідності з одержаними результатами господарювання розмірів необхідних для фінансової рівноваги державних доходів і подає їх Верховній Раді на узаконення.
Процедурні відступи від цього принципу, що знаходять своє відображення у затвердженій деякими парламентами процедурі схвалення спочатку доходноі' частин, а вже після цього - його видаткової частини по суті не порушують логіки існування публічних фінансів і пояснюються головним чином намаганням забезпечити безперервність доходів казни у випадку парламентських зволікань із затвердженням бюджету в цілому, а також до певної міри характерним парламентам популізмом та інтересами міжпартійної та міжфракційног боротьби.
3. Відповідальність за порушення законодавства по фінансовим питанням
Система фінансового законодавства - система усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі. Норми фінансового права містяться у великій кількості різноманітних правових нормативних актів, або джерелах, як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінансово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою України після проголошення державної незалежності, а всього вони розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-правових актів.
Головним джерелом фінансового права України є правові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права є Конституція. В Конституції України
• • •• 1 * ч • * •••• ^ Ч »-*
закріплені основи правової фінансової діяльності держави, її суб єктивнии склад в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінансової системи. На відміну від інших галузей права, будь-якого зведеного джерела типу кодексу фінансове право не має. Відсутні, поки що в Україні і кодифіковані джерела з окремих розділів фінансового права. Правда, уже розробляється і буде вноситись на розгляд Верховної Ради України Податковий Кодекс України. В більш віддаленій перспективі ймовірна поява Основ фінансового законодавства. В даний час існують законодавчі акти Верховної Ради України, в яких в систематизованому вигляді викладені правові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяльності [12].
Завантажити реферат