Серед інших принципів фінансової діяльності держави необхідно назвати принцип здорових фінансів, принцип фінансової безпеки держави, принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності держави, принцип самостійності у встановлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принципів соціальної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип плановості, принцип гласності та деякі інші.
Фінансове право суверенної України ще остаточно не сформувалось. В ньому, як і в самій українській державі, українському суспільстві в цілому, є чимало залишків минулого (перш за все надмірний фіскальний ухил), основ теперішнього (внутрішня незбалансованість, суперечливість норм, що переростає часто у взаємовиключення), паростки майбутнього (рівність суб'єктів права усіх форм власності, посилення матеріальної відповідальності за правопорушення в галузі фінансів і інше).
Масштаби і глибина фінансової кризи в Україні багатократно посилились в порівнянні з тим, якими вони могли бути, насамперед в силу недостатнього врахування усіх складностей переходу до ринкових відносин, гіперболізацією
ролі товарно-грошових відносин в саморегулюванні економіки перехідного періоду, практичною втратою управління відтворювальним процесом.
В даний час в Україні поряд з головним завданням фінансової політики держави - фінансовим забезпеченням здійснюваних перетворень в країні - не менш гостро постали завдання запобігти соціальному вибуху в суспільстві, максимально полегшити труднощі переходу від однієї системи суспільних відносин до іншої. Тому, враховуючи підсумки фінансової діяльності держави у 1996 році, першочерговими завданнями її подальшої фінансової політики залишаються, як і в попередні роки, подолання спаду виробництва, підвищення зайнятості та соціальної захищеності населення.
І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Огляд основних нормативних документів, що регламентують фінансові відносини України
Правовою формою відображення фінансової діяльності є фінансово-правові акти. Вони поділяються на дві великі групи: 1) акти органів законодавчої влади; 2) акти органів виконавчої влади, на закони і підзаконні акти. Можна стверджувати, що фінансово-правові акти, у формі яких і здійснюється фінансова діяльність держави - це належним чином прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування відповідні рішення з питань фінансової діяльності, що віднесеш до їх компетенції та мають юридичні наслідки [12].
Форма фінансово-правового акту насамперед залежить від того, яку галузь фінансової діяльності держави покликаний регулювати цей акт, яке значення для життя держави і суспільства ця діяльність має. Такими формами можуть виступати: Конституція України; закони України; укази Президента України; декрети Кабінету Міністрів України; накази, інструкції чи положення Мінфіну України чи Державної податкової адміністрації України; методичні вказівки, листи, телеграми Національного банку України тощо.
Фінансово-правові акти видають і органи місцевого самоврядування в межах фінансових повноважень, визначених їм Конституцією України (стаття 143) і законами України.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 92.
Виключно законами України встановлюються:
Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;
статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території
України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і
зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Оскільки закони мають вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів, то цілком зрозуміло, що саме ними повинні регулюватися найважливіші питання суспільних відносин. Саме про це і свідчить стаття Конституції України.
Так виходячи із необхідності забезпечення економічності безпеки держави, саме закон має встановлювати правила фінансових відносин у державі, порядок формування Державного бюджету та бюджетної системи України, основи грошового обігу та валютного регулювання (п. 1 ч. 2), що є особливо важливим для розвитку соціально-економічних відносин в Україні.
Дана стаття Конституції має важливе значення для впорядкування правового регулювання суспільних відносин у нашій правовій державі, оскільки в ній окреслюється коло найважливіших питань, правове регулювання яких має визначитися та встановлюватися виключно законами України.
Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу. Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Оприлюдненням закону вважається його публікація у "Відомостях Верховної Президент України може скористатися правом відкладального вето, під яким розуміється право глави держави на повернення закону, направленого йому на підпис, для повторного розгляду в парламент. Відхиляючи закон, Президент надсилає до Верховної Ради також сформульовані і мотивовані пропозиції щодо цього закону.
Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначається будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюдненні.
Україна має свій власний державний бюджет, який відображає систему існуючих економічних відносин, обумовлених дією закону вартості та розширення товарно-грошових відносин в умовах ринку. Бюджет виступає основним засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів, є формою організації руху коштів.
У соціальній сфері через бюджет держава намагається забезпечити необхідний життєвий рівень населення, фінансує допомогу непрацюючим, задовольняє потреби соціального захисту пенсіонерів, дітей, інвалідів і інших категорій громадян, які перебувають на утриманні держави. Фінансування з бюджету враховує потреби зміцнення оборони країни, утримання органів виконавчої влади і правоохоронних органів. Перехід до ринкової економіки робить дохідним джерелом бюджету податкові платежі (податок на добавлену
Завантажити реферат