. технічних завдань, проектно-кошторисної документації тощо);
2) 2) шляхом направлення однією стороною іншій стороні проекту договору та узгодження позицій сторін щодо його умов. Цей спосіб є найбільш розповсюдженим.
Розрізняють загальний і спеціальний порядок врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів.
Спеціальний порядок (вірніше, спеціальні порядки) встановлені тими діючими на території України нормативними актами, які регулюють конкретні види господарсько-договірних відносин (закони України "Про лізинг", "Про оренду державного та комунального майна". Статут залізниць України, Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та ін.).
Загальний порядок передбачений Арбітражним процесуальним кодексом України (ст. 10) і застосовується у тих випадках, коли не встановлено спеціального порядку, Загальний порядок має кілька стадій, при цьому кожна наступна настає лише в тому випадку, якщо на попередній стадії договір не було укладено:
1) стадія розробки проекту договору та його надсилання потенційному контрагенту; 2) стадія розгляду одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у потенційного контрагента виникли розбіжності з проектом договору — то й одночасне складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором автору проекту-протягом двадцяти днів з моменту отримання проекту договору; 3) стадія.розгляду й узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, і передачі передцоговірного спору на розгляд арбітражного суду протягом двадцяти днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей (якщо узгодження розбіжностей не відбулося); 4) стадія судового рішення, якщо розбіжності не були врегульовані й одна із сторін передала спір на розгляд арбітражного суду.
Зміст господарського договору — це сукупність його умов.
Модель господарського договору, що забезпечує належний захист інтересів його сторін, передбачає необхідність включення до нього умов щодо:
- предмету договору, його кількісних та якісних характеристик;
- строку дії договору та строків його виконання:
- суми договору та ціни одиниці виміру (тонни, літра, метра, штуки тощо);
- порядку виконання та передачі-приймання виконання;
- порядку та форми платежів;
- відповідальність за невиконання (неналежне виконання) сторонами довгострокових зобов’язань;
- обставин, що виключають відповідальність сторін за невиконання ( виконання) сторонами договірних зобов'язань (форс-мажор);
- способів забезпечення належного виконання договірних зобов'язав гарантія тощо);
- порядку розгляду спорів, що випливають з господарського догов( визначення юрисдикційного органу, а щодо зовнішньоек контрактів — країни, законодавство якої застосовуватиметься розгляду спору.
Господарський договір укладається, як правило, в письмо-пій фор 44 Цивільного кодексу). Усна форма застосовується як виняток стосовн* виконуються під час їх укладання (ст. 43 Цивільного кодексу), але з об< триманням організацією, що оплатила товари чи послуги, письмового ; який підтверджує одержання грошей та підстави їх одержання.
Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуї укладанні господарських договорів:
1) повна письмова форма господарського договору, до якої , супроводжуючі його укладання документи: підписаний сторонами текст ; усіма додатками, протокол розбіжностей (якщо він укладався), протокол у: розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами був д компроміс щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір пере, розгляд судовим органам);
2) скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися е встановлення договірного зв'язку, якщо зміст цих документів свідчить п сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору;
3) стандартна форма, що являє собою бланк, зміст і порядок зі якого визначені правилами. Ця форма застосовується у договорах приєдна умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (н договори перевезення вантажу, придбання акцій новостворюваного абс акціонерного товариства шляхом передплати);
4) нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових к підприємств чи їх структурних підрозділів).
Слід звернути увагу на способи забезпечення належного е господарських договорів.
Наявність господарського договору, укладеного в передбаченій формі, не гарантує дотримання сторонами умов договору. Реальному та ні виконанню господарських договорів сприяють різноманітні способи заб< виконання договірних зобов'язань. Поряд з цивільно-правовими с забезпечення виконання договірних зобов'язань застосовуються госп правові, до яких належать:
- правова (в т. ч. договірна і претензійно-позовна) робота, від органі залежить якість укладеного господарського договору ( в тому числі щодс закріплення за контрагентами договірних зобов'язань, відповідаль порушення цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому аун
- позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним або покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних пільг чи додаткових матеріальних благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було передано йому замовником для виконання обумовлених договором робіт);
- негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно із законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).
7. Відповідальність в господарських правовідносинах
Поняття та основні засади господарсько-правової відповідальності. Господарсько-правова відповідальність — це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб'єкта господарювання — правопорушника. Основні ознаки господарсько-правової відповідальності:
1) така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб'єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування);
2) ця відповідальність полягає у зменшенні благ суб'єкта господарювання , однак вона спрямована не на саму особу суб'єкта господарювання, а на його майнову базу (безпосередньо чи в кінцевому рахунку);
3) передбачається юридичне — в законі та/або договорі;
4) забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному: явно (винесення арбітражним судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов'язань неустойки) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту);
5) застосовується як за принципом вини (відшкодуванні і збитків, сплата неустойки), так і безвідносно щодо її наявності (господарсько-правова конфіскація, господарсько-адміністративний штраф, оперативно-господарські санкції, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).
Завантажити реферат