- нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти господарських відносин при належній правомірній поведінці, а не загальні правила поведінки. Юридично – технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).
Господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила господарської діяльності.
Господарсько-правові норми – характеризуються такими ознаками:
Частина господарсько-правових норм має традиційну (повну) структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію; однак більшість господарсько-правових норм має неповну структуру, до них належать;
- норми-заборони;
- норми-принципи (принципи здійснення підприємницької діяльності, принципи укладення господарських договорів тощо);
- компетенційні норми (про компетенцію арбітражного суду, Антимонопольного комітету, страхових організацій тощо);
- техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);
- норми-рекомендації (вони не є юридично обов'язковими для суб’єктів господарювання, але орієнтують останніх на бажану для суспільства (держави) поведінку в сфері господарювання).
Завдання та запитання на закріплення вивченого
1. Що таке господарське законодавство?
2. Назвіть головні ознаки господарського законодавства.
3. Чим зумовлена численність актів господарського законодавства?
4. На які види (блоки) поділяється господарське законодавство залежно від юридичної сили актів?
5. Як класифікують господарсько-правові акти залежно від змісту їх норм?
6. Дайте загальну характеристику системи статутних (компетенційних) законів
2 Підприємництво як спосіб здійснення господарської діяльності
Стаття 42 "Господарського кодексу" визначає підприємництво як вид господарської діяльності.
Підприємництво {- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність.
Власність - як економічна категорія - це відносини між людьми з приводу речей, які полягають у присвоєнні або в належності матеріальних благ від усіх інших осіб.
Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для підприємницької діяльності. Власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ. Згідно із ГКУ (ст. 55) визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію ( сукупність господарських прав і обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1)Господарські організації - юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2)Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарчих організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно – господарського використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання - відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.
СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. (ГК, ст. 43) Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.
ОБМЕЖЕННЯ У ЗДІЙСНЕННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Крім обмеження суб'єктивного складу підприємництва законодавством України, зокрема ГКУ, встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Ці обмеження полягають, по-перше, у тому, що деякі види підприємництва мають право здійснювати лише певні суб'єкти (так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, певних прекурсорів та психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Ліцензування, патентування певних видів господарювання та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 ГКУ.
Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Завантажити реферат