Лікар і етичні аспекти сучасної фармакотерапії

— точний вимір витрат;

— імовірна оцінка витрат;

— адекватні періоди вимірювання або оцінки інтервалів часу;

— аналіз приросту;

— аналіз чутливості результатів; *

— однозначність оцінки й порівнювання результатів.

Упровадження фармакоекономіки, як випливає із згаданого вище, спрямоване на адекватне і, головним чином, обґрунтоване використання новітніх терапевтичних засобів на практиці — тобто задовольняє в основному інтереси фармацевтичної промисловості. Поряд з цим у деяких країнах (Австралія) фармакоекономічна оцінка входить як складова в комплекс стандартних вимог, необхідних для реєстрації новітніх лікарських засобів.

Продемонструємо можливості фармакоекономіки на прикладі використання антибіотикотерапії. Антибіотики представляють з позиції наочної демонстрації можливостей фармакоекономіки майже ідеальну сучасну модель. Це передусім визначається їхніми властивостями, які в межах даного типу досліджень обґрунтовуються деякими даними:

— після введення антибіотика протягом досить короткого часу розвивається терапевтична дія або поліпшується стан здоров'я;

— антибіотики становлять більш як 25 % засобів, що призначаються лікарями хворим амбулаторне;

— в умовах стаціонару на них витрачається 25 — 50 % усіх коштів, які призначаються на лікування хворих.

Згідно з даними Norby, ті властивості антибіотиків, які ми в цілому характеризували емпіричними відомостями про призначення і витрати, можна узагальнити взаємозв'язком умов і наслідків їх використання, що наведено нижче.

До фармакоекономічної оцінки антибіотиків існує декілька вирішальних підходів. Для забезпечення порівняльності результатів необхідно дотримуватись адекватності терапевтичних груп. Це питання прямо поєднано зі з'ясуванням умов, а також:

— зі ступенем важкості та етіологією інфекційного захворювання;

— з віком та статтю хворого;

— з наявністю можливостей реалізації лікувального процесу.

Значущість отриманих результатів залежить також від способу введення антибіотиків, а також економічних та побічних витрат, етичних елементів, що відображають якість життя. Отриманими відомостями визначаються потім вимоги до характеру фармакоекономічних досліджень, особливо стосовно антибіотиків. Ці вимоги можна узагальнити декількома характеристиками.

Основні риси фармакоекономічних досліджень антибіотиків (за Norby S.O., 1994)

У межах фармакоекономічної оцінки потім необхідно послідовно врахувати кожний із етапів:

І етап — чинники, які справляють вплив на оптимальну ціну медикаменту:

— вартість, транспортні витрати, контакти й пряме дистриб'ютерське представництво, пропозиції, система знижок;

II етап — витрати, що не пов'язані із застосуванням та приготуванням:

— робоча сила, фармацевтична технологія (канюлі);

— інвентарні витрати;

— вторинні фармацевтичні функції (клінічний сервіс);

— моніторинг хворого і спостереження;

— спосіб уведення (усередину — перорально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, крапельне тощо);

— лікарська форма (таблетки, ін'єкції, мазі тощо).

III етап — затрати на моніторинг: .— концентрації антибіотиків;

— мінімальна токсичність (лабораторні тести та консультації спеціалістів).

IV етап — побічна дія фармзасобу, що викликана впливом відповідного антибіотика.

V етап включає збільшення витрат унаслідок суб-оптимальної ефективності, викликаної, наприклад:

а) відстроченим досягненням терапевтичних концентрацій;

б) непередбаченою стійкістю — неефективністю терапії;

в) стійкістю, що розвивається під час лікування;

г) суперінфекцією;

д) високими витратами при терапії інфекції, Ідо викликана стійкими нозокоміальними штамами.

Остання — п'ята фаза є вагомою в оцінці загальних витрат на лікування.

Таким чином, можна вважати проблематику фармакоекономіки цілком виправданою з позиції вирішення цілої низки питань фармакотерапії. У медичному світі фармакоекономіка використовується для оцінки ефективності методик фармакотерапії і допомагає компетентним державним органам {міністерствам охорони здоров'я, страховим компаніям), фармацевтичній промисловості, громадськості вирішити загальні проблеми соціальної сфери. У такому контексті вона повною мірою задовольняє потреби адекватного й обґрунтованого пошуку шляхів упровадження нових терапевтичних засобів, дозволяє оцінити їхнє значення і обгрунтованість економічних витрат на нові медикаменти.

Урахування економічних аспектів фармакотерапії дуже актуальне для перехідного етапу розвитку економіки нашої незалежної держави, коли доходи населення знижуються й унеможливлюють широке використання платних медичних послуг, які зазвичай є і рентабельнішими, і ефективнішими з огляду на використання ними нових лікувальних методів (порівняно зі старими схемами лікування). Атому, напевно, кожний погодиться, що заходи щодо зниження вартості й собівартості лікування мають сенс, коли йдеться про нові лікувальні методи.

Коли, нарешті, рішення про використання нового лікувального методу прийнято, лікар повідомляє хворому тільки ті відомості, які він використовує для порівняння різних варіантів лікування й вироблення остаточних рекомендацій. Такий обсяг Інформації в поєднанні з відповідями на запитання хворого, очевидно, є розумним компромісом. Інформація для хворого повинна бути приблизно такою: 1) обґрунтування лікування: прогноз, якщо лікування не проводити; передумови для використання рекомендованого лікування; 2) очікувані результати лікування І обговорення тих характерних особливостей хворого, які можуть вплинути на результат; 3) основні ускладнення лікування, зокрема, ймовірність побічних ефектів; 4) обговорення альтернативних лікувальних методів із застосуванням інших схем лікування,