Українські реферати, курсові, дипломні роботи
UkraineReferat.org
українські реферати
курсові і дипломні роботи

Показання та протипоказання до гемотрансфузії

Реферати / Медицина / Показання та протипоказання до гемотрансфузії

Першою ознакою періоду одужан­ня є відновлення діурезу. Він посту­пово збільшується і до 8—12-ї доби може досягнути 3—4 л на добу. По­ступово поліпшується загальний стан хворого. Щоправда, після відновлен­ня функції нирок ще тривалий час можуть спостерігатися загальна слаб­кість, швидка втомлюваність, зали­шається зниженою концентраційна здатність нирок.

Клінічні прояви гемотрансфузійно­го шоку при резус-несумісності мають багато спільного з шоком, що розви­вається за АВО-конфлікту, але він буває частіше після переливання крові і має не такий гострий перебіг.

Лікування гемотрансфузійного шоку при АВО- і резус-конфлікті од­накове. Воно залежить від періоду ускладнення.

Лікування повинне розпочинатися безпосередньо після появи початко­вих ознак шоку. Протягом перших 12 год добрі наслідки забезпечують обмінні переливання крові. У хворих ексфузують 1000—2000 мл крові, яку заміщають одногрупною донорською (3—5 діб зберігання). Лікування по­винно бути спрямоване на нормаліза­цію гемодинаміки і виведення з орга­нізму продуктів гемолізу. Показане підшкірне введення 1 мл морфіну гідрохлориду, промедолу, 0,5—1 мл атропіну сульфату, кордіаміну, кофеї­ну, внутрішньовенне — 20 мл 40 % розчину глюкози з вітамінами В, С, коргліконом, строфантином (0,5 мл), 10 мл 10 % розчину кальцію хлори­ду, гідрокортизону. Пізніше внутрі­шньовенне вводять 400—500 мл реополіглюкіну, гемодезу, 400—500 мл 5 % розчину натрію гідрокарбонату або 200—250 мл 10 % розчину натрію лак­тату. З метою стимуляції діурезу вво­дять діуретичні засоби (20 % розчин маніту з розрахунку 1 г сухої речови­ни на 1 кг маси тіла хворого). За відсутності ефекту через 6 год введен­ня маніту можна повторити. Для роз­ширення кровоносних судин нирок і поліпшення ниркового кровообігу ре­комендують уводити кофеїн-бензоат натрію (10 % — 1 мл), розчин еуфі­ліну (2,4 % - 5-10 мл)

Для запобігання внутрішньосу-динній коагуляції доцільно ввести 5000 ОД гепарину.

Лікування хворих у період гострої ниркової недостатності повинно про­водитися в спеціалізованих відділах, де у разі потреби є можливість прове­сти гемодіаліз з допомогою апарата "штучна нирка".

У цей період треба обмежити вве­дення в організм хворого рідини. Кількість рідини, яка вводиться, по­винна дорівнювати тій, яку хворий втрачає зі сечею, випорожненнями, блювотними масами, видихуваним повітрям.

При анурії і відсутності інших втрат рідини денна потреба у воді не повин­на перевищувати 500—600 мл. Їжа по­винна легко засвоюватися і містити 20— ЗО г білка, 50—60 г жиру і 240—300 г вуглеводів. З їжі вилучають такі продук­ти, які містять велику кількість калію і натрію (фрукти, овочі).

Хворому рекомендують внутрішньо­венне введення 20—40 % розчину глю­кози (200—400 мл) з кислотою аскор­біновою, тіаміну бромідом, піридок-сином, ціанокобаламіном і інсуліном (40—50 ОД на 100 г сухої глюкози). З метою дезінтоксикації вводять гемодез, реополіглюкін, плазму, розчини аль­буміну, протеїну, альбумінату. Для зниження білкового катаболізму засто­совують анаболічні гормони (діанабол, феноболін, ретаболіл).

З метою посилення виведення з організму токсичних продуктів хворим рекомендують щоденні промивання шлунка, очисні клізми розчином на­трію гідрокарбонату, сифонні клізми.

За хворими потрібен ретельний догляд (для профілактики пневмонії, пролежнів, інфекційних ускладнень з боку ротової порожнини). За відсут­ності ефекту від перерахованих вище за­ходів показаний гемодіаліз.

У період одужання інтенсивність лікування зменшують. Хворий потре­бує ретельного догляду, відповідної дієти.

Цитратний шок розвивається за швидкої трансфузії великої кількості крові, стабілізованої натрію цитра­том. Це частіше буває у людей з хво­рою печінкою чи нирками. Підви­щення в сироватці крові рівня натрію цитрату супроводжується зменшенням кількості іонізованого кальцію, з яким натрію цитрат утворює комплекс, що зумовлює низку реакцій, а саме:

спазм судин легень, серця, послаб­лення скоротливої функції міокарда, порушення електролітного обміну (го­ловним чином іонів кальццо і калію). Все це призводить до порушення ге-модинаміки і функції нервової систе­ми. Токсичною дозою натрію цитра­ту вважається 10 мг/кг/хв, що відпо­відає введенню 2—3 мл консервова­ної крові на 1 кг маси тіла реципієнта за 1 хв.

Клінічне цитратний шок прояв­ляється неспокоєм, прискоренням пульсу, аритмією, зниженням арте­ріального тиску, затрудненим дихан­ням, судомами. Ознаки ці з'являють­ся під час переливання крові або на­прикінці його. Цитратний шок може бути причиною смерті хворого від зу­пинки серця.

З метою профілактики виникнен­ня цитратного шоку рекомендують на кожні 500 мл крові вводити 10 мл 10 % кальцію хлориду або глюконату кальцію.

У разі виникнення цитратного шоку треба негайно припинити пере­ливання крові, внутрішньовенне вве­сти 10 мл 10 % розчину кальцію хло­риду або глюконату кальцію, під-шкірно — кофеїн.

Третя група ускладнень пов'язана з перенесенням від донора реципієнту інфекції. Найчастіше під час транс­фузії можна заразитися вірусним ге­патитом, малярією, сифілісом, бру­цельозом, токсоплазмозом, трипано-соматозом, а також СНІДом.

Деякі з цих інфекцій (гепатит В, СНІД) можуть проявитися через ба­гато місяців чи навіть років після пе­реливання крові.

Оскільки у збудника сифілісу (спірохети) коротка тривалість жит­тя, кров, що зберігалася понад 4 доби за температури 4 °С, уже не є небез­печною.

Для запобігання зараженню ВІЛ у більшості країн уся донорська кров проходить рутинний тест на виявлен­ня антитіл проти вірусу. Паралельно проводять інші заходи, спрямовані на вилучення донорів, котрі входять у групу ризику щодо СНІДу. Вірус особливо чутливий до високих темпе­ратур. Його вбиває також процес фракціонування плазми для вироблен­ня препаратів імуноглобуліну.

Клінічна картина специфічних інфекційних захворювань і методи їх лікування мало чим відрізняють­ся від таких при інших шляхах зара­ження.

Поряд із проникненням у кров ре­ципієнта специфічної інфекції під час переливання крові може відбути­

ся бактеріальне забруднення його крові банальними мікробами (стреп­тококи, стафілококи, протей та ін.), що може спричинити сепсис. Це спо­стерігається у разі порушення правил асептики під час заготівлі крові. Особ­ливо небезпечні грамнегативні мікро­би. Для лікування таких ускладнень, крім протишокових засобів, треба призначати великі дози антибіотиків (внутрішньовенне). Ризик передачі інфекції збільшують латентні, гострі і хронічні захворювання донора. У зв'язку з цим велике значення для профілактики інфекційних ускладнень має ретельне обстеження донорів пе­ред взяттям крові.

Під час збереження крові з ерит­роцитів просочується калій, що за швидкого введення великої кількості крові може призвести до калієвої інтоксикації. Це шкідливо впливає на м'яз серця. Ускладнення це частіше буває у хворих з патологією нирок, при травматичному токсикозі.

Аналіз ускладнень, зумовленим переливанням крові, свідчить про те, що більшість із них виникає через ті чи інші порушення під час перели­вання крові і у разі недотримання діючих інструкцій щодо заготівлі і переливання трансфузійних засобів. Через це з метою їх профілактики по­трібне суворе дотримання правил заготівлі і переливання крові.

Завантажити реферат Завантажити реферат
Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 

Подібні реферати:


Останні надходження


© 2008-2024 україномовні реферати та навчальні матеріали