Основи організації фінансів підприємств

Першопричиною виробництва є незадоволений попит.

Попит представляє з себе форму вияву потреби в сфері звертання, але для фінансистів важливий не попит взагалі, а важливий платоспроможний попит. Попит, забезпечений грошовими коштами, і представляє з себе платоспроможний попит.

Обмін платоспроможного попиту на товар представляє з себе обмін попиту на гроші.

Для всієї системи ринкових відносин характерними є принципи організації, що створюють самовоспроизвідну систему, що не тільки забезпечує їй стійкість, але і умови для розвитку та вдосконалення.

Основні принципи організації фінансів підприємств.

1). Принцип повної самостійності. Самостійність у використанні власних і приравненних до них коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка в свою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямах господарської та інших видів діяльності підприємства.

2). Відповідальність за результати господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тих ризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.

3). Фінансове планування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових потоків на найближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямки використання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечується планування фінансового результату.

4). Цей принцип як обов'язкова умова передбачає формування фінансових резервів для будь-якого підприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т.д. Якщо підприємство створює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечує підприємству відповідний позитивний імідж на ринку.

5). Фінансова дисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати виконання фінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органами влади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїми працівниками і т.д.

6). Самоокупність підприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх витрат за рахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самим забезпечується відновлюванність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.

7). Розподіл коштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на власні та позикові. (Короткострокові банківські кредити - джерело позикових коштів.)

8). Розмежування основної і інвестиційної діяльності підприємства.

Умовою існування ринкової економіки взагалі є присутність на ринку товаровиробника.

Головна відмінність товаровиробника - форма власності, яка є першоосновою будь-якого підприємства.

· приватна

· державна

· колективна

· іноземна,

які відображають внутрішню організаційну специфіку підприємства, а це відрізняє підприємства одне від іншого за формами володіння капіталом, розподілу і використання прибутків та фінансового результату.

Специфіка окремих підприємств виділяється особливостями організаційно-правового характеру.

По цій ознаці підприємства поділяються:

· по кількості працюючих ( МП );

· по виробничому характеру.

Відносини власності виділяють підприємства:

1. колективні ( різні форми товариств );

2. акціонерні товариства;

3. орендні підприємства;

4. різноманітна участь грошей власників в створенні і формуванні капіталу ( по різному розподіляється відповідальність ).

Існують і доповнюють один одну різні підприємства, що знаходяться у відносинах конкурентної боротьби. Це забезпечує змагання у підвищенні ефективності виробництва, економії витрат живого і матеріалізованого труда.

Власник підприємства по своєму розсуду може володіти, користуватися і розпоряджатися всім майном, що належить йому, може передавати свої повноваження іншій особі. Використати майно як заставу. Здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Підприємницька діяльність здійснюється самим власником або суб'єктом, керуючим його майном.

Власник майна вирішує обмежувати або не обмежувати права володіння і управління при передачі його іншому обличчю.

Підприємства є юридичними особами: і, отже, організує власну фінансову діяльність. Кожне підприємство використовує наступні основи для організації:

1. відособлення майна підприємства, яким дана юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями. Це відособлення майна фіксується в Статуті підприємства, а потім в балансі;

2. ведення самостійного балансу

3. використання власного імені при здійсненні операцій і прийнятті відповідальності по них;

4. отримані прибутки підприємства є власність підприємства, а отже, розподіл і використання їх відбувається на правах власності.

За рахунок яких джерел забезпечується формування майна підприємства:

1. грошові і матеріальні внески засновників або учасників підприємства;

2. отримані підприємством прибутки від всіх видів діяльності;

3. проценти, дивіденди, отримані внаслідок володіння різними цінними паперами;

4. кредити банків;

5. кошти кредиторів;

6. тимчасове володіння чужими коштами в обороті;

7. субсидії, дотації, інвестиції з бюджетних та позабюджетних фондів і інші види сонаций;

8. орендна плата;

9. добродійні внески;

10. прибутки від довгострокових фінансових вкладень.

5. Галузеві особливості організації фінансів.

Кожну галузь відрізняють певні технологічні особливості, що впливають на грошові потоки підприємств галузі (безперервність або циклічність, об’єм грошових коштів, повнота і розміри грошових потоків).

Зараз в ринкових умовах віднесення до галузей розмите, так як підприємство може займатися крім основного, побічним видом діяльності.

Особливості у великій мірі відбиваються на формуванні витрат і організації оборотних коштів підприємства.Галузі відрізняються характером зробленого продукту, тривалістю виробничого циклу, характером накопичення витрат.У галузі з тривалим виробничим циклом (більше року) замовник бере участь в фінансуванні виробництва.

Особливості ринку товарів:

· Кількість потенційних споживачів (об'єм продажу);

· динамічність ринку (відповідність НТП);

· обмеженість споживачів товару.

· Технологічна складність виробництва.

· Взаємовідносини підприємств (велика міра ризику, якщо продукція технологічно складна).

· Трудомісткість, матеріалоємкість і т.д.

· Географічне положення (прихильність до сировини).

· Рентабельність, що історично склалася в отраслі.

С/Г

1. Грунтово-кліматичні особливості (позначаються на врожайності і прибутку).

· Зональна специфіка.

· Тривалість робочого періоду.

· Об'єм культурно-технологічних робіт.

2. Погода визначає результативність с/г робіт.

3. Біологічний чинник.

4. Соціально-економічні особливості с/г виробництва.