Для більшості препаратів цієї групи характерна седативна дія. Вона відсутня в діазоліну та фенкаролу, тому що ці засоби не проникають через ГЕБ (гематоенцефалічний бар’єр). У діамедролу та дипразину, крім того, проявляються м-холіноблокуючі та місцевоанитезуючі властивості; проявляються протиблювотну дію; що іноді використовується при морській та повітряній хворобі. Пригнічувальий вплив цих препаратів на НС використовується для потенціювання дії снодійних, анальгезуючих засобів, підсилювати іноді жарознижувальну дію препаратів, особливо дипразин. Інколи для лікування безсоння – дімедрол. Лімурол, дипразин не вводиться п/ш, проявляються подразнювальну дію.
Усі препарати, крім діазоліну, фенкаролу викликають сонливість порушення координації. Подразнювальний вплив цієї групи на ШКТ може супроводжуватись нудотою, диспепсичними розладами. Препарати спричинюють сухість у роті, згущення секрету в дихальних шляхах і носоглотці із утрудненням його виділення. Ці явища зумовлені м-холіноблокуючою дією. Вони можуть викликати слабкість, запаморочення, дзвін у вухах, двоїння в очах, ейфорію. Ось чому вони відпускаються з аптеки тільки за рецептом, який завірений печаткою „Для рецептів”. Ці засоби можуть спровокувати явища алергії. В маленьких дітей та осіб старшого віку такі засоби можуть викликати парадоксальну реакцію: замість седативної дії - збудження і безсоння.
Урополін – натрій (інтол), кетотифен (задитен), недокроміл-натрій (талілед), належать до групи протигістамінних засобів, які гальмують вивільнення гістаміну. Використовують тільки для попередження бронхіальної астми, для зняття приступу бронхіальної астми, не ефективний.
Для усунення приступів бронхіальної астми алергічного характеру використовують бронхолітики (див.вище).
Одна із самих важких проявів негайного типу алергічних реакцій є анафілактичний шок. Він характеризується збудженням із наступним пригніченням НС, бронхоспазмом, гострою судинною недостатністю. Засобом вибору в цьому випадку є адреналіну гідро хлорид, який підвищує АТ і знімає бронхоспазм 0,1% р-н вводять в/м, п/ш по 0,3-0,5 мл через кожні 5-15 хв, загальна кількість 2 мл. Ефективним є введення гідрокортизону або преднізолону, або дексаметазону. Глюкокартикоіди використовуються як протиалергічні і протишокові засоби. Але їх дія розвивається через 30-60 хв після введення. Для усунення бронхоспазму, крім адреналіну застосовують еуфілін в/в. На початку лікування можна використати аерозольні форми бронхолітиків: орципреналіну сульфат (алупент), сальбутамолу. Проводиться інтенсивна оксигенотерапія. Для стимуляції дихального центру можна використовувати кордіамін )2-4 мл), кофеіну бензонат натрію (1-2 мл 10%). При наявності гострого набряку легень як прояву гострої серцевої недостатності, вводять в/в крапельно й мл 1% р-ну фуросеміду. Протигістамінні засоби використовують лише в до шоковому періоді. За відсутності гострої серцевої недостатності проводять швидше в/в введення сольових розчинів, плазми та ін. для корекції геодинамічних розладів. Нормалізація кислотно-лужної рівноваги здійснюється в/в введенням натрію гідрокарбонату. Судоми усуваються введенням сибазону (в/в або в/м 2-4 мл 0,5 % р-ну) та ін.
Література:
1. В.Г. Западнюк, М.О.Гарбарець. Фармакологія з рецептурою.
2. М.П.Скакун, К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою.
Завантажити реферат