Забезпечення прав людини і громадянина міліцією: теоретико-правові та прикладні аспекти

Міліція повинна виконувати свої обов’язки неупереджено, забезпечуючи особисту безпеку людині, захищаючи її права, діє в межах своєї компетенції у точній відповідності з чинним законодавством. Порушення закону не може бути виправдано жодними винятковими обставинами або вказівками посадових осіб.

В умовах демократизації суспільства практична робота охоронців правопорядку повинна відповідати головному принципу - міліція для людей. Отже, оцінка ефективності роботи міліції людьми поступово стає визначальним критерієм її професійної спроможності. Важливість цієї тези визнавалась ще з перших років незалежності України: „Нами постійно вивчається громадська думка як про діяльність конкретних служб та підрозділів, так і керівників різних ланок. Запроваджена система обов’язкових звітів працівників міліції перед населенням, інформування людей через засоби масової інформації про криміногенну обстановку та заходи щодо протидії злочинності” [8, с. 432]

Таким чином, міліція повинна сприяти утвердженню і закріпленню у суспільних відносинах таких базових положень-принципів, на яких побудована вся система захисту прав людини і громадянина: непорушність основних прав та свобод особистості, які належать їй від народження і за правом народження; визнання гідності і значущості людини і громадянина; забезпечення прав людини і громадянина як основний обов’язок правоохоронних органів; відповідальність працівників правоохоронних органів перед населенням за процес забезпечення прав людини.

2. НЕДОЛІКИ В ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

У жодній, навіть найрозвиненішій країні світу, права людини не захищені на 100%. Але те, що порушення там зведені до мінімуму, можна сказати точно.

Проблема дотримання прав людини та основоположних свобод в Україні, особливо у правоохоронній діяльності, є вельми актуальною. Права людини є основою соціальних перетворень, шляхом яких вибудовується громадянське суспільство. Протягом XX століття вони перетворилися із сутнісної ознаки західної, європейської цивілізації на універсальну цінність, що визначається людством. Про це свідчать, зокрема, численні міжнародні акти, які визнаються переважною більшістю країн світу.

У статті 28 Конституції визначено, що «кожен має право на повагу до його гідності.[9] Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Цей конституційний припис знаходить подальше відображення і Цивільному кодексі України (ст. 297 «Право на повагу до гідності та честі»: Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі). [10]

До того ж, в Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а саме в ст. 3 вказано, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню [11].

Протягом 2011 року до органів внутрішніх справ надійшло 2937 заяв та скарг громадян стосовно незаконних дій працівників міліції, з них 61 скарга – щодо фактів катувань та ще 1280 – щодо фактів побиття. Відсоток скарг, які знайшли своє підтвердження, є надзвичайно малим. Так, частково підтвердилися лише 2 скарги щодо катувань (3, 2% від скарг цієї категорії) та 59 (4, 6%) – щодо побиття громадян.[12, с. 86]

Протягом 2011 р. було засуджено 320 працівників ОВС, серед них:

Крім того, відомча статистика МВС України зафіксувала 195 кримінальних справ, порушених органами прокуратури стосовно працівників ОВС у 2011 році, серед яких слід вказати наступні:

Не кращою є ситуація у 2012 р., що можна побачити з наступного малюнку.

Оцінка такого явища, як катування та жорстоке поводження з боку правоохоронців логічно потребує не лише правового та соціологічного вимірів, але й матеріального. Зазвичай для цього використовується такий показник, як «ціна злочинності», тобто обсяг економічного і соціально-психологічного збитків від злочинних зазіхань, що у свою чергу, поділяються на прямі та непрямі збитки.