Сучасна початкова школа потребує нових підходів до формування теоретичних знань у молодших школярів. Нині вже в школі І ступеня пріоритети надаються розвивальній функції навчання, самостійності та. нестандартності думки, особливо у процесі формування наукових понять, у тому числі й природничих. Цей процес надто складний, оскільки ґрунтується на певній послідовності теоретичного мислення.
Враховуючи те, що формування природничих понять неможливо досягнути тільки шляхом запам'ятовування визначень і відтворення окремих фактів, для цього створюються певні дидактичні умови. Серед цих умов ми вирізняємо конструювання системи пізнавальних завдань.
Під пізнавальним завданням у педагогіці розуміють завдання, результат розв'язання якого збагачує школярів новими знаннями про об'єкт та спосіб діяльності. Для таких завдань характерним є те, що "учень, маючи всі необхідні дані, не може, однак, отримати результат безпосередньо з них. Для цього необхідно перетворити ті дані та самостійно виконати з ними ряд практичних та розумових операцій у потрібній послідовності" (І.Я-Лернер). Отже, пізнавальне завдання — це таке завдання, яке потребує для свого розв'язання різних методів пошукової діяльності, завдяки яким досягається результат, що розкриває провідні стержневі лінії теми і забезпечує оптимальне просування вперед у межах її змісту.
Пізнавальні завдання можуть бути у вигляді: запитання (це завдання, яке сформульоване у питальній формі та не містить спеціальної інформації, необхідної для його виконання); вправи (це завдання, яке запропоноване у будь-якій формі, але спрямоване на відпрацювання в учнів набутих умінь та навичок); задачі (це завдання на знаходження якогось результату, коли дії для його виконання не вказані, але в умові задачі є основна частина необхідної інформації) (Л.М.Фрідман, К.К.Джумаєв). Всі ці види завдань застосовуються у процесі формування природничих понять, які передбачені державним освітнім стандартом.
Крім того, пізнавальні завдання можуть бути у формі головоломок, кросвордів, ребусів, загадок, ігрових вправ. Розв'язання таких завдань потребує певної незалежності мислення дитини, творчих самостійних пошуків, оригінальності, винахідливості, моделювання різних видів зв'язків, схематичної побудови системи істотних ознак поняття та системи понять тощо.
У процесі формування природничих понять переважають пізнавальні завдання на: порівняння з наступним встановленням та поясненням відношення подібності й відмінності між об'єктами і явищами природи; класифікація; використання аналогії, як засобу перенесення способу дій; визначення головного; визначення та пояснення зв'язків між причиною і наслідком; узагальнення та конкретизація; доведення істинності суджень (Н.С.Коваль).
Для розв'язання цих завдань учневі необхідно проаналізувати факти, встановити зв'язки, відношення та залежності між ними; використати набутий досвід; виділити ознаки та їх співвідношення; сформулювати узагальнення, висновки. усі ці дії виконуються у формі різноманітних прийомів розумової діяльності. З огляду на це ми і виділили типи пізнавальних завдань, про які йшлося вище.
За ступенем самостійності учнів у виконанні цих завдань вони можуть бути: репродуктивними, частково-пошуковими, продуктивними. Нагадаємо, що репродуктивні завдання — це такі, які спонукають дитину до відтворення раніше здобутих знань.
Частково-пошукові завдання учень розв'язує, користуючись інформацією з підручників, засобів унаочнення, результатами спостережень, дослідів, практичних робіт і т.п.
Продуктивні завдання потребують здійснення учнями операцій логічного мислення з уже відомими знаннями або під час розв'язання проблеми (Т.М. айбара).
Зауважимо, що результативність процесу формування природничого поняття забезпечує не стільки кожне окремо взяте завдання, скільки система пізнавальних завдань, які поступово ускладнюються і тим самим ведуть до зростаючого напруження розумових сил школярів, пошуку і застосування відповідних прийомів мисленнєвої діяльності. "Слід крок за кроком привчати кожного учня до такого використання своїх знань, умінь і навичок на практиці, яке потребує виявлення більшої самостійності, ініціативи, наполегливості, більших зусиль для переборення труднощів". (А.М.Алексюк).
Пізнавальні завдання забезпечують як цілий процес формування поняття, так і кожен з його етапів. (Поетапність процесу формування природничою поняття ми розкрили у статті "Формування природничих понять". — Початкова школа. — 1999. — № 5, с.20—23).
На кожному з етапів домінує певний компонент сприймання, усвідомлення, осмислення, серед елементів якого є узагальнення і систематизація. Вони виконуються у чіткій логічній послідовності і для здійснення вимагають розв'язання пізнавальних завдань, застосування прийомів учіння, які відповідають психологічній природі та конкретному змістові поняття. Це в свою чергу зумовлює відповідні способи управління з боку вчителя.
Розглянемо системи пізнавальних завдань на прикладі формування природничих понять:
рівнини, гори, ґрунт.
На першому етапі (мотиваційна та змістова підготовка учнів до формування поняття) вчитель застосовує такі пізнавальні завдання, які збуджують і закріплюють у дітей позитивні емоції у процесі засвоєння нового поняття (зокрема, уривки з оповідань, загадки, прислів'я, ребуси, кросворди, досліди тощо), викликають інтерес, допитливість, бажання до самостійного розмірковування і, як наслідок, формують стійке прагнення до пошукової діяльності у даному процесі. А також завдання, що передбачають виявлення в учнів глибини і міцності програмових знань та вмінь, які необхідні у процесі формування нового поняття, а також готовність учнів до засвоєння змісту та обсягу цього поняття. Це потребує спеціального запровадження на даному етапі активізуючих запитань, завдань, які мають випереджуючий характер, поєднання репродуктивних, частково-пошукових і продуктивних завдань.
Однак зауважимо, що мотивація діяльності не завершується на цьому етапі, а здійснюється упродовж процесу формування природничого поняття.
Завдання для першого етапу
1. У ребусі зашифровано форму земної поверхні. З'ясуй її назву.
2. Підкресли у віршах назви форм земної поверхні, які зустрічаються на рівнинах.
На зеленому горбочку,
у вишневому садочку,
притулилася хатинка,
мов маленькая дитинка.
(Леся Українка. "На зеленому горбочку")
Он ярочки зелененькі,
стежечки по них маленькі,
перевиті, мов стрічечки,
збігаються до річечки.
Онде балочка весела,
в ній хороші, красні села.
Там хати садками вкриті,
срібним маревом повиті .
(Леся Українка. "Красо України, Подолля!")
|
1 | |||||||||
|
2 | |||||||||
|
3 | |||||||||
Завантажити реферат