Основи теорії виникнення держави і права

Держава соціальної демократії — це організація політич­ної влади трудящих-власників (що становлять більшість суспільства), яка, керуючи суспільством відповідно до їхньої волі, забезпечуватиме реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації та народу, а також задоволення загальносоціальних потреб на загальнолюдських засадах свободи, справедливості й солідарності. Типова належність даної держави визначається, як і в інших випадках, врешті, якісною своєрідністю виробничих відносин. Ідеться про поєднання таких форм власності на засоби виробництва, як приватна (групова чи індивідуаль­на), комунальна (муніципальна) і суспільна (державна). Хоча всім їм забезпечуються формально рівні умови співіс­нування, проте переважна частина засобів виробництва є приватною власністю. При цьому трудящі — абсолютна більшість населення країни — мають можливість так чи інакше розпоряджатися використовуваними засобами ви­робництва і результатами своєї праці, здійснюваної на базі цих засобів. Такого варіанта організації економічного життя суспіль­ства, такої структури виробничих відносин ще ніколи не існувало в історії

людства. Отже, це буде історично новий різновид (тип) економічного підґрунтя суспільства, що й становитиме об'єктивну основу його якісно нового соціального утворення —трудящих-власників і відповідного типу держави (держави соціальної демократії). Якісно новому етапу всесвітньо-історичного розвитку людства, його переходу до громадянського правового су­спільства соціальної демократії відповідає у політико-юри­дичній сфері і перехідний тип держави, зорієнтованої на соціальну демократію. Нині розрізняють два основні різновиди держав такого перехідного типу:

а) держави, які існують у промислове розвинених країнах соціальне орієнтованого, “соціалізова­ного” капіталізму;

б) держави, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-бюрократичного ладу до грома­дянського суспільства і перетворюються з організації тоталі-таризованої влади колишньої партійно-управлінської вер­хівки на організацію влади більшості населення.

Досить поширеною є типологія розвитку людської самоор­ганізації, запропонована Арнольдом Тойнбі в його праці “Осягнення історії”. Всю історію людства він поділяє на 21 цивілізацію: еллінська, західна, єгипетська, шумерська, мінаїська, індська, хеттська, далекосхідна (Корея, Японія), православна (основна), православна (в Росії), іранська, вавилонська, сирійська, арабська, індуїстська, китайська, далекосхідна (основна), андська, майямська, юкатанська, мексиканська.

7. Теорія конвергенції

Докорінні зміни, що відбу­лися в суспільному й дер­жавному житті протягом останніх років, поставили під сумнів колишні уявлення про комуністичне майбутнє людства. У пошуках відповіді на питання про історичну перспективу розвитку цивілізації чимало дослідників звер­таються до так званої теорії конвергенції (“конвергенція” у перекладі з латинської мови означає “зближення”, “схо­дження”). Ця концепція виникла у 50-х роках XX ст. її висунули П. Сорокін, Дж. Голбрейт, У. Ростоу, Р. Арон, Ж. Фурастьє, Я. Тінберген та ін. У стислому вигляді теорія конвергенції зводиться до такого. За сучасних умов, стверджують її прихильники, відбувається зближення капіталістичної та соціалістичної систем. Воно здійснюється завдяки подоланню відміннос­тей між ними через запозичення позитивних рис кожної з систем та ліквідації негативних моментів. Капіталізм за рахунок розширення елементів планування та державного регулювання економіки, а соціалізм —за рахунок подолан­ня жорсткого централізованого управління зіллються в єди­ному “постіндустріальному суспільстві”, якому і належить майбутнє. Синтез капіталістичної та соціалістичної систем заснований на загальних культурних, технічних та індус­тріальних аспектах науково-технічної революції. За цих умов виникають такі риси суспільства, як індустріалізація, спеціалізація праці, автоматизація, економічне планування та програмування, урбанізація, скорочення сім'ї, що є спільними для всіх видів держав і є основою для їх перетво­рення на єдину державу.

Політична влада в такій державі втрачає класовий харак­тер. Управління суспільством здійснюватимуть менеджери як особливий прошарок, що виникає у процесі науково-технічної революції. Це приведе до ліквідації класових супе­речностей і конфліктів між власником і робітниками, зробить можливим здійснення влади від імені і в інтересах суспільства.

8. Перспективи історичного розвитку держави та права

3 точки зору сучасних уявлень процес історичного розвитку держави і права полягає в поступовому перетворенні держави на один із складових елементів громадянського суспільства, що матиме на меті упорядкування та регулювання суспільних відносин, перетворення людини на найвищу соціальну цінність. Досягненню цієї мети мають сприяти реформи політичної і правової системи.

У політичній сфері необхідні: подальше розгортання демократії; поглиблення форм участі громадян в управлінні справами держави й суспільства; вдосконалення державного апарату з точки зору чіткого визначення та розмежування повноважень; підвищення активності громадських організа­цій; розширення гласності; більш повне врахування гро­мадської думки; підвищення ролі правового регулювання суспільних відносин.

Основними тенденціями розвитку права можна назвати такі: гуманізація права (втілення в законодавство загально­людських принципів, розширення законодавчого закріплен­ня прав людини); соціалізація права (спрямованість на забезпечення погодженості між різними соціальними класа­ми та групами, збільшення кількості актів, що гарантують соціальну захищеність людини); закріплення та захист різ­номанітних форм власності, сприяння утвердженню засад правової держави; розширення сфери правового регулюван­ня; розширення застосування сучасних технічних засобів у правовому регулюванні.

Здійснення вищезгаданих завдань сприятиме побудові держави, де права і свободи людини будуть не лише прого­лошені, а й гарантовані; де верховенство матиме справедли­ве право, а держава та особа стануть рівноправними учасни­ками суспільних відносин.

1) Хропанюк. В.Н. “Теория государства и права” Москва 1993г.

2) “Общая теория права” Учебник Москва 1993г.

3) Коваленко А.И. Правовое государство: концепции и реальность, Москва 1993г.

4) “Общая теория права и государства” Учебник Москва 1994г.

5) Основи правознавства / під ред. Усенка. --- К . : Ірпінь;1997р.