Універсалізація комерційних банків та рівень розвитку банківських технологій дозволяє розглядати ринки кредитування небанківського сектора економіки (принаймні ринки кредитування юридичних осіб) як загальнодержавні. Відсутність нормативних обмежень, а також пільгового цільового кредитування дозволяє стверджувати, що зазначені ринки у більшості випадків також є конкурентними.
Найбільш проблемними з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції протягом останніх років залишаються ринки, які умовно можна об'єднати під назвою «розрахунково-касове обслуговування». Зазначені послуги як для фізичних, так і для юридичних осіб носять регіональний характер, що обумовлює необхідність визначення територіальних меж ринків відповідних банківських послуг як правило у межах населених пунктів, де розташовані споживачі цих послуг. Особливістю регіональних ринків розрахунково-касового обслуговування є те, що для входження та діяльності на цих ринках комерційний банк повинен знаходитись або мати відокремлений структурний підрозділ (відділення, філію, виносне робоче місце тощо) у відповідному регіоні (населеному пункті). При цьому зазначена умова є обов'язковою для ринків розрахунково-касового обслуговування як юридичних, так і фізичних осіб.
У зв'язку з цим у багатьох випадках на зазначених ринках останнім часом домінуюче становище залишали за собою найбільші банки, що мають розгалужену мережу відокремлених структурних підрозділів. Хоча необхідно зазначити, що протягом останніх років внаслідок активного входження на ці ринки інших комерційних банків, а також небанківських установ і підприємств, що здійснюють приймання від населення готівкових платежів, яке відбувалось в тому числі в результаті дій органів Антимонопольного комітету, частки зазначених найбільших банків на ринках розрахунково-касового обслуговування зменшились.
Враховуючи проблемність групи ринків розрахунково-касового обслуговування, а також їхнє соціальне значення, органи Антимонопольного комітету України приділяли та приділятимуть увагу поведінці комерційних банків на цих ринках і у майбутньому.
Що стосується ринку страхових послуг то можна стверджувати, що розвиток страхування є одним із важливих індикаторів стану економіки будь-якої країни ринкової орієнтації. За даними західних аналітиків, Україна протягом останніх років за темпами його зростання знаходиться на одному з перших місць в світі. Однак страхуванням охоплено ще не більше 10 відсотків потенційних ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн не менш 90 – 95 відсотків. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це тоді, коли в Україні проживає 7 відсотків населення Європи.
Незважаючи на достатню кількість страхових організацій ринок страхування має неоднорідну структуру за рахунок галузевої та функціональної спеціалізації страховиків. Зокрема, відповідно до рішень Кабінету Міністрів України НАСК «Оранта» надано виняткові права на здійснення майже всіх видів державного обов’язкового страхування.
Внаслідок цього НАСК «Оранта» займає монопольне становище на ринку державного обов’язкового страхування із часткою 95 відсотків. Коефіцієнт ринкової концентрації цього товарного ринку за першими трьома компаніями (інші дві – АТ Українська охоронно-страхова компанія та АТ Українська пожежно-страхова компанія) досягає 99,3 відсотка. Індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана складає 9108 одиниць, що підтверджує практично повну монополізацію цього ринку.
Помірно концентрованим є ринок страхування відповідальності (індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана 1309, коефіцієнт ринкової концентрації за трьома та п’яти найбільшими страховими компаніями (ЗАТ СК АКВ «Гарант», ЗАТ АСК «Остра-Київ», ВАТ УСК «Гарант-Авто», АТЗТ СК «Азов» та ЗАТ «Велта») відповідно 49 та 61,5 відсотка.
Ринок особистого страхування, крім страхування життя, є конкурентним [коефіцієнт ринкової концентрації за трьома та п’ятьма найбільшими страховими компаніями відповідно 38 та 50 відсотків (ВАТ СК «Алькона», АТЗТ СК «INTO», ЗАТ АСК «Остра-Київ», АТЗТ УСК «Аска» та НАСК «Оранта»), індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана становить 778 одиниць].
Частка майнового страхування в обсязі страхових надходжень становить 57,6 відсотка. Рівень конкуренції на цьому ринку є достатньо високим (коефіцієнт ринкової концентрації за трьома та п’ятьма найбільшими страховими компаніями (АТЗТ СК «Лемма», НАСК «Оранта», СТ «Захід-Резерв», ЗАТ «Прогресс Фонд», АТ СК «Скайд») складав відповідно 33 та 42,4 відсотка, індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана 530 одиниць).
Ринок страхування життя є досить концентрованим [коефіцієнт ринкової концентрації за трьома першими страховими компаніями складає 72 відсотки (АТЗТ СК «INTO», АТ «Надія», ЗАТ «Екко»), цей факт підтверджує й індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана – 2032 одиниці].
В той же час наведені показники обраховані без урахування сегментації за галузевою та функціональними ознаками та свідчать про конкурентний характер відносин на ринку страхування в цілому. Коефіцієнт його ринкової концентрації за трьома найбільшими страховиками (НАСК «Оранта», АТЗТ СК «Лемма» та ЗАТ СК АКВ «Гарант») в загальному обсязі страхових платежів у 2000 році становив 26,2 відсотка. П’ятдесят найбільших страхових організацій у 2000 році акумулювали 93,5 відсотка загальних страхових платежів. Індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана за отриманими страховими платежами становить 419,7 одиниць.
Важливим підсумком останніх років є запровадження нових видів соціального страхування. Набули чинності Закони України «Про страхування на випадок безробіття» та «Про страхування на випадок хвороби», затверджено тарифи, що регулюють відрахування до фонду страхування на випадок безробіття.
Але, не дивлячись на позитивні статистичні дані та вдосконалення законодавства, існує ще багато проблем, які гальмують подальший розвиток ринку страхування та його конкурентоспроможність.
Однією з таких проблем є гальмування створення мережі закладів системи страхування на випадок надання екстреної медичної допомоги «Асістанс-Україна», що має забезпечити залучення до цієї діяльності вітчизняних страховиків, які мають відповідні ліцензії. Реалізовуючи повноваження, пов’язані з тими чи іншими формами контролю за суб’єктами господарювання, органи державної влади та місцевого самоврядування мають можливість надавати неправомірні переваги певним страховикам, що може призвести до створення бар’єрів, які спричиняють закритість відповідних ринків
Створені за галузевим та регіональним принципами за «підтримки» відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування за рахунок підпорядкованих їм підприємств деякі «кептивні» страхові компанії намагаються використовувати, і в певних випадках використовують, можливості цих органів у конкуренції на ринках страхових послуг. Так органами Антимонопольного комітету України припинялись такі спроби з боку органів ДАІ, Митної служби та окремих митниць, органів пожежної охорони, Держкомкордону України та окремих обласних державних адміністрацій.
Завантажити реферат